Триває 15-й Одеський кінофестиваль. Цього року він проходить у Києві. У 2022 році його прийняв Варшавський кінофестиваль, минулого року роль Одеси виконали Чернівці, а цього року форум нарешті дістався столиці.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1589615 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1589615{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Традиційно найцікавішою та найбільш обговорюваною частиною фестивалю став національний конкурс. Його відкрив фільм львівського режисера Тараса Дроня «Дім за склом».
«Дім за склом»
На цю картину чекали давно, знімання почались під час ковіду, картина дороблялась уже після повномасштабного вторгнення, прем’єра відбулась на Варшавському фестивалі й нарешті фільм показали в Україні.
Життя амбітної архітекторки Вікторії (Ірина Островська) кардинально змінюється після того, як її донька (Дарина Федина) зникає зі своїм хлопцем, якого звинувачують у торгівлі наркотиками. Вікторія починає розслідування і намагається довести невинуватість доньки, щоб зберегти свою бездоганну репутацію і не втратити важливий проєкт.
Тарас Дронь та оператор Олександр Позняков вирішили знімати фільм на плівку.
На зйомках фільму (Фото Валерії Сочивець)
«Це трохи інша робота над проєктом. Це трохи інший рівень підготовки, бо, по-перше, плівка трохи по іншому бачить. Друге – це концентрація групи. У нас повністю все розроблено до дрібниць. Тобто вже наперед все настільки продумано, що, наприклад, коли ми проявили те, що зняли у перший знімальний день, картинка вийшла уже готовою. Крім того, дуже важлива акторська концентрація, бо у нас є лише один дубль. Інколи два, дуже рідко три. Оператор відразу кричить, що все, скінчилась плівка. Відповідно вся група, особливо актори, дуже сконцентровані, ми маємо більше репетицій, але на знімальному майданчику всі розуміють, що потрібно зробити все так, як треба в цю секунду, в цей час. Ну і найважливіше, що під історію, яку ми розповідаємо, плівка підходить. Це новий виклик, інший спосіб мислення про кіно, інша планка. Тут ти не відкладаєш нічого на потім, маєш знати все наперед. В Україні давно не знімали плівку і це варто пробувати, варто розвивати цю тему», – розповів ZAXID.NET Тарас Дронь.
Картинка справді дуже гарна. До детективної історії є декілька запитань, які ми обов’язково поставимо та спробуємо знайти на них відповіді коли картина виходитиме у прокат. Автори обіцяють, що надто довго чекати не доведеться.
«Ерік кам’яне серце»
На Одеському кінофестивалі відбулась гала-прем’єра фільму «Ерік кам’яне серце» (на головному фото). Фільм показали у секції дитячого кіно. Втім, це картина для сімейного перегляду. Він особливий ще й тим, що національне дитяче кіно досить рідко з’являється на українських екранах. А тут мова ще й про копродукційну стрічку з великим бюджетом. У виробництві, крім українців, які відповідали зокрема і за візуальні ефекти, залучені фахівці з Люксембургу, Фінляндії, Литви, Латвії та Естонії.
Режисер картини Ільмар Рааґ відомий українській фестивальній аудиторії за фільмом «Клас», який є одним з найвідоміших в історії естонського кіно.
Кадр з фільму «Ерік кам’яне серце»
Ільмар не раз був в Україні, а від початку повномасштабного вторгнення почав волонтерити та привозити гуманітарну допомогу до Києва.
У його новій картині одинадцятирічний Ерік переконаний, що у нього камінь замість серця. Коли його родина переїжджає на віллу, яку вони успадкували від тітки Брунгільди, як виявляється, там живе ще одна сім’я – Марія і її тато, проте батьки Еріка хочуть їх вигнати. Марія вирішує знайти маму, яку захопили пірати.
Це достатньо звичний для такого жанру фільм, проте він дуже якісно зроблений. А це у пригодницькій історії про піратів дуже багато важливих меседжів. Тут йдеться про почуття та емоції, які варто вивільняти, про любов та дружбу. Важливими у наш час є роздуми про смерть та існування у потойбічному світі, про страх втрати дому, про вічність та вірність. Дуже важливо не пропустити картину у прокаті, адже якісного дитячого кіно, яке говорить про важливі сьогодні речі, у прокаті мало.
«Конотопська відьма»
Ця картина викликала на фестивалі найбільший ажіотаж, зал був переповненим, проте чимало глядачів його залишали під час перегляду. Якби вручали нагороду за найбільший крінж, то «Конотопська відьма» була б поза конкурсом. Зрештою, вона і була показана поза конкурсом та у боротьбу за «Золотого Дюка» не вступатиме. Вона явно боротиметься за серця та гаманець глядачів.
Ті, хто вже встиг подивитись фільм, говорять про тригерні та травматичні сцени. І ці сцени не співпадають з тими, про які попереджають дисклеймери. Так що фільм будуть активно обговорювати не лише на фестивалі, це очевидно вже, за місяць до виходу у прокат.
Автори обіцяють горор, перший з цілої серії, яку запускає Film.Ua, який принесе задоволення від страждання ворогів. Таке враження, що страждатимуть не лише вони. Але дочекаймося прокату 22 серпня й тоді поговоримо докладніше, адже жанр не любить спойлерів.
А тим часом фестиваль триває, попереду ще чимало цікавого.