З 17 квітня до 29 червня у «Я Галерея Пентхаус», що на вулиці Зеленій, 20, триватиме персональна виставка Дмитра Молдованова «Навала песиків». Сюжет виставки побудований на реальних подіях, але створений мовою наїву.
@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1608438 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}
.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1608438{
margin: 0!important;
}
.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}
«У контексті сучасного українського мистецтва Дмитро Молдованов стоїть осторонь – і водночас попереду. Його песики, шакали, олені та леви – ті образи, що набувають метафоричного характеру. Його роботи – як безмежний горизонт кольору, сюжетів та любові до природи. Наївність Молдованова – не про спрощення, а про оголення сенсів: “Мої картини – це завжди передчуття”», – розповів художник та мистецтвознавець Олександр Ляпін.
Він вважає, що роботи Дмитра Молдованова важко втиснути в кураторські описи та включити їх у рамки академічного дискурсу. Хоч художник працює у стилі, який формально визначають як наїв, але ця наївність не про спрощення.
«Це не естетика безумовної щирості чи “дитячості”, а стиль виживання, форма мови в умовах, де мова вже не працює. У нього наїв – це післякатастрофічна лінгва франка, яку ще розуміє тіло. В Україні наїв довгий час був неписаним пасинком мистецької системи. Його залишали “на поличці”: як щось провінційне, недоосвічене, “мило-дивне”. Але Молдованов руйнує ці стереотипи – і робить це зсередини стилю, не відмовляючись від його умовної примітивності», – пояснює Олександр Ляпін.
Додамо, що Дмитро Молдованов народився 1967 року у Миколаєві. Він закінчив дитячу художню школу, вступив до училища ім. Митрофана Грекова в Одесі. Однак Молдованов відмовився від професійної освіти й відверто називав себе «напівсамоуком». У своїх роботах він досліджує міфи та класичні сюжети. Крім того, Молдованов передає урбаністичний простір засобами наївного малярства.
