У Львівській національній опері відбулась прем’єра балету Олександра Родіна за романом Станіслава Лема «Соляріс». Ця вистава стала однією із найвдаліших у репертуарі театру, та й загалом однією з найяскравіших прем’єр.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1608220 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1608220{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Роман «Соляріс», написаний у 1961 році уродженцем Львова Станіславом Лемом, є дуже відомим твором. З одного боку це мало би полегшити задачу, адже більшість глядачів знає, про що йдеться. З іншого боку популярність твору несе певні виклики. Тим більше, що у лібрето допрацьовані та розвинуті історії деяких другорядних персонажів та ввести такого персонажа як Штучний Інтелект.
У романі йдеться про космічну станцію, розташовану біля загадкової планети, вкритої розумним Океаном. Люди, що працюють на станції, у спробах дослідити його стикаються зі своїми спогадами, які матеріалізуються під впливом загадкової сили Океану.
У Львові спробували розповісти цю історію мовою танцю. І спроба вдалась.
Музику до балету створив Олександр Родін. Не так давно у Львові він презентував свою «Романтичну» симфонію. Також на сцені Опери виступав Kyiv Modern Ballet із його балетом «Вій». Тепер – «Соляріс».
«Балет “Соляріс” став для мене не просто знаковим етапом у творчості та світогляді, а й справжнім відкриттям – і музичним, і філософським. Питання, які порушує Станіслав Лем у своєму романі, дуже захопили мене. Роль людини у Всесвіті, її здатність сприймати та приймати нове чи невідоме, межі нашого розуміння та суть нашого буття – усе це знайшло відгук у музиці цього балету», ‒ розповідає композитор.
Музика Родіна звучить потужно, свіжо та могутньо, ставши однією із головних приваб постановки. Це абсолютно сучасний твір, що не ігнорує при цьому класичної форми. Активні, майже шаманські ритми у поєднанні з виразними мелодіями заворожують та запам’ятовуються.
Зрештою, усі складові вистави вартують одна одної. Все на місці, все на високому рівні та однаково працює на результат.
Музичний керівник театру та диригент Іван Чередніченко (він же є диригентом-постановником твору в співпраці з Юрієм Бервецьким.) вважає, що «як у романі Станіслава Лема, так і в балеті Олександра Родіна ми бачимо спробу збагнути, чим насправді є ця вища істота – Океан планети Соляріс, і як вона ставиться до людей».
У «Вії» Родіна одну з головних партій танцювала балерина Kyiv Modern Ballet Катерина Курман. У «Солярісі» вона стала хореографкою-постановницею. Пластика твору – емоційна та виразна.
Автор лібрето та режисер-постановник Василь Вовкун розповів, що нова премʼєра, реалізована у рамках творчої програми «Український прорив», порушуватиме важливі питання про людське буття, любов та відповідальність.
«Своєю постановкою Львівська опера намагатиметься переконати себе і переконати всіх, хто дивитиметься балет О. Родіна “Соляріс”, про єдність Всесвіту, в якому любов є найвищою ціннісною категорією не тільки життя, а й безсмертя. Ми відповідальні за все, що робить людина, як на Землі, так і за її межами», ‒ наголосив він.
Не останню роль у балеті відіграє й візуальний ряд. Сценографка та художниця костюмів Світлана Рейніш уже співпрацювала з Оперою над виставою «Лис Микита». «Соляріс» став її дипломом у Лондонському університеті.
«Оскільки хореографія балету є сучасною, нетиповою для класичного оперного балету, я прагнула створити сценографію, яка теж виходить за межі традиційних рішень. Це не мальовані задники, а масштабні, масивні конструкції, що формують цілісний, мінімалістичний простір», ‒ розповіла художниця.
Окрім лаконічної, проте виразної сценографії художниця велике візуальне навантаження поклала на мапінг. І це була ще одна вдала ідея.
Сцени, де крізь гігантський ілюмінатор на ар’єрсцені видно Океан. Сцени, де його загадкову силу творять артисти балету, є такими, від яких просто неможливо відірвати погляд.
Загалом вистава провокує на емоційні вислови, ба навіть вигуки. Це направду блискуче видовище в усіх його аспектах.
Але якщо спробувати притримати емоції та розібратись по суті, то, мабуть, «Соляріс» наразі є вершиною театральних пошуків, які велися у театрі останніми роками, проривом.
Це дуже зріла та водночас актуальна та сучасна вистава і у музиці, і у візуальному ряді, і у хореографії.
Театр підняв сам для себе планку дуже високо. Тож ж нетерпінням та надією чекаємо на нові постановки. А «Соляріс» можна подивитись 25 квітня.
Фото Григорія Веприка
