У Музеї народної архітектури та побуту у Львові завершили реставрацію покрівлі хати зі села Коритне Вижницького району на Буковині. Типова для буковинського Підгір’я хата збудована з дерева та глини, а дах покривали снопи соломи. Відновлений сторічний об’єкт розташований в етносекторі «Буковина».
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1588869 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1588869{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
«Не пройшло і трьох тижнів, як ми публікували звістку про початок заміни покрівлі даху на хаті зі с. Коритне, а наші реставратори вже завершили роботу! Причепурена садиба знову готова відкрити свої двері для гостей скансену», – зазначили на сторінці музею 4 липня.
Роботи на цьому об’єкті розпочали у червні. Тоді заступник директора музею з наукової роботи Сергій Ципишев наголошував, що це єдина садиба, яка представляє у скансені житло Буковини. Її дахове покриття протікало, солома почала підгнивати. Покриття даху цієї хати зроблене з снопів-плескачів з житньої соломи, вкладених гузирем догори. Низ стріхи, роги і під гребенем зазвичай пошивали «стріхачами» – колоссям вверх.
Над внутрішнім оздобленням хати зі села Коритне працював головний художник музею Святослав Фот. Він відновив буковинські візерунки на печі та навколо вікон. Естетика буковинського житла початку ХХ ст. це розписана квітами груба печі, домоткані вироби, рушники, барвисті скатертини та декоративні тарелі на стінах, гончарні вироби.
«Традиційно на Буковині центральну частину печі білили, робочі поверхні малювали в темніші кольори, а грубу розмальовували яскравими візерунками, зокрема квітами. Для цього використовували кольорову глину або саморобні штампи, які робили з картоплі: вирізали на картоплині малюнок, вмочували її у фарбу і відбивали візерунок на печі», – розповіли у музеї.
Наукова співробітниця музею Тамара Андрієвська розповіла, що хата початку ХХ ст. зі с. Коритне збудована з кругляка смереки в зруб, навколо вікон дерево обмащене глиною і побілене. Так робили для утеплення вікон і водночас для естетики. Глиною часто обмащували низ хати, навколо вікон і дверей, а часом – одну або дві стіни. Всередині хати вибілені стіни і стеля. Хата тридільна, складається з житлового приміщення, сіней (хоромів) і хатчини. Велику хату використовували як світлицю, а домашню роботу виконували в хатчині. Там є глинобитна піч з комином, дим з якої виходив в сіни, ліворуч від печі – мисник. У світлиці ж грубка розмальована квітами. Під стіною стоять лави, стіл-скриня, ліжко і ще одна скриня для одягу та весільних речей. У сінях стелі не було, там ставили бочку на капусту, огірки та «паку» на муку.
Долівка в буковинській хаті була глинобитною: спершу насипали глину, вирівнювали її довбнями. Потім мастили землю сумішшю глини з дрібно нарізаною соломою. Поверхню мастили глиною з вимішаною в ній пшеничною половою і конячим послідом. Щотижня господиня підмащувала долівку глиною, вирівнюючи поверхню. На свята її посипали пахучими травами.
