У Національному музеї відкрилась виставка Євгена Лисика «Цвіт папороті». В експозиції представлено близько 200 графічних та живописних робіт художника, а також рідкісні ескізи сценографії, які він створив для театральних постановок в Україні. Більшість творів, які належать до родинної колекції, раніше не експонувалася. Особливу увагу проєкт приділяє українській тематиці в доробку Лисика.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1617583 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1617583{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Євген Лисик, багаторічний художник Львівської опери, відомий насамперед завдяки своїм театральним роботам. Його декорації давно та назавжди увійшли до золотого фонду не лише українського театру. По суті декорації Лисика є монументальними живописними полотнами, що випередили свій час, дивним чином обійшли заборони та продовжують і сьогодні вражати масштабністю задуму та силою образів.
Представлені на новій виставці роботи не є сценічними ескізами у звичному розумінні. Сам автор називав їх «потом», тобто тією невидимою працею, яка рідко доходить до публіки, а втім, саме від цієї праці залежить фінальний результат.
Особливе місце в експозиції займають сценографічні ескізи до знакових українських опер «Вій» Віталія Губаренка, «Золотий обруч» Бориса Лятошинського, «Досвітні вогні» Віталія Кирейка, Лесі Дичко та Мирослава Скорика, «Цвіт папороті» («Коли цвіте папороть…») Євгена Станковича. Цю знакову фолькоперу перед самою прем’єрою 1978 року заборонила радянська влада. Унікальну сценографію, яку спеціально до цієї постановки створив Євген Лисик, було знищено. Від неї залишилися тільки чотири живописні образи-пори року, які стали візуальним кодом виставки. Тож назва проєкту – «Цвіт папороті» – має додаткові сенси.
Також виставка розкриває й інший аспект творчості художники. Кілька десятків графічних творів, представлених в експозиції, є рефлексіями про пам’ять, віру і, у першу чергу, про людей.
Кураторками виставки є Анна Лисик та Марія Цимбаліста, Виставка триватиме до 24 вересня 2025 року.
Цікаво, що напередодні відкриття виставки тривалих пошуків серед архівів Львівської національної опери виявлено нові фрагменти та сценографічні полотна Євгена Лисика. Ці унікальні роботи десятиліттями вважалися втраченими, адже після радянського періоду їх слід загубився у фондах театру. Йдеться зокрема про вистави «Тангойзер» Ріхарда Вагнера, «Золотий обруч» Бориса Лятошинського, «Отелло» Джузеппе Верді, «Джоконда» Амількаре Понкʼєллі, «Медея» Реваза Габічвадзе.
Довідка: Євген Лисик – сценограф, майстер монументального живопису, графік. Є сценографом понад 80 вистав. Художник залишив також величезну кількість рисунків та малярських робіт. Євген Лисик народився 21 вересня 1930 року у селі Шнирів на Львівщині у селянській родині. У 1947 – 1949 роках навчався у Львівському ремісничому училищі, а з 1956 – на факультеті монументального живопису Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (був відрахований у 1959 році за формалізм, у 1962 поновлений). У 1967-1978, 1980-1991 – головний художник Львівського театру опери та балету. Помер у 1991 році.
