У четвер, 19 вересня, в обмежений прокат виходить фільм Педро Альмодовара «За що мені це?» (1984). Цими показами відзначать одразу дві події: 40 років від появи стрічки, а також уродини режисера, якому 25 вересня виповниться 75 років.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1593538 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1593538{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Головна героїня картини, Ґлорія, має цілу купу проблем. Її життя наповнене ексцентричними персонажами й подіями. Один із її неповнолітніх синів спить із дорослими чоловіками, а інший торгує наркотиками. Жінка постійно знаходить пригоди: жорстокий чоловік-таксист, невдячна скупа свекруха, сусідка секс-працівниця, яка платить Ґлорії за те, щоб та розважала клієнтів-ексгібіціоністів. Випадковий секс з незнайомцем, труп у квартирі… За що їй це?
«За що мені це?» приніс перший великий успіх Педро Альмодовару. У картині зіграли зірки, які стали «обличчями» кінематографа Альмодовара: Кармен Маура («Жінки на межі нервового зриву»), Чус Лампреаве («Поговори з нею», «Розірвані обійми»), Анхель Де Андрес Лопес («Жінки на межі нервового зриву»), Вероніка Воркє («Кіка») та сам режисер у невеликому смішному епізоді.
За словами самого Педро Альмодовара, саме мелодрама дає можливість говорити про почуття, не боячись грубих перебільшень, але і не перетворюючи все у трагедію. Саме так про почуття і говорить режисер, щедро приправляючи їх гумором, буфонадою та гротеском.
Він не боїться надмірностей, запаморочливих подій, що часто відбуваються у звичайній квартирі, емоцій та абсурду.
У фільмах режисер не стидається використовувати шаблони латиноамериканської мильної опери. Але насичує її енергією, гумором, сарказмом та еротикою.
За словами Альмодовара, єдиний критик для нього – це очі; можна творити все що завгодно, якщо око це приймає – хай буде, навіть якщо це повністю суперечить законам кінематографа.
Альмодовар – сам персонаж того світу, про яку він знімає кіно. Він служив клерком у телефонній компанії та співав у міні-спідниці та мештах на підборах зі своєю рок-групою
Сьогодні Альмодовар – один з небагатьох в сьогоднішньому кіно віртуозів комічного. Але в його комізмі завжди існує сильний присмак гіркоти і смерті.
У фільмі знявся і сам режисер (кадр з фільму)
«Більшу частину своїх героїнь я завжди списував з моєї матері і наших сусідок в Ла-Манчі. У 50-ті, коли я був хлопчиком, мене виховували тільки жінки. Вони були приголомшливі: сильні натури, типове породження післявоєнної епохи. Моє покоління вижило тільки завдяки їм. Але іноді ця сила була нестерпна, давила. Я був постійно оточений ними, і це багато в чому сформувало мене як особистість. Однак сказати, що все характери моїх героїнь звідти, можна тільки з застереженням: туди треба додати і Джульєтту Мазіну, і Ширлі Маклейн, і Софі Лорен, і Одрі Гепберн, і Жанну Моро з її чудовим голосом. Жіночі персонажі надихають мене на гумор, а чоловічі тільки на трагедії», – свого часу розповів режисер.
У середині 1990-х його почали називати «найбільш визнаним іспанським режисером у світі». Ось лише найвідоміші його фільми: «Погане виховання», «Поговори з нею», «Все про мою матір», «Жива плоть», «Квітка моєї таємниці», «Кіка», «Високі підбори», «Зв’яжи мене!», «Жінки на межі нервового зриву», «Лабіринт пристрастей». Володар «Оскара», «Сезара», «Гойї», призів Каннського, Венеціанського, Берлінського та інших кінофестивалів вирізняється легко пізнаваним стилем, де візуальна розкіш не шкодить, а лише підкреслює драматичні колізії, щедро приправлені гумором, абсурдом та ексцентрикою.
Кармен Маура є однією із муз Альмодовара (кадр з фільму)
Про Педро Альмодовара говорять багато. І не лише кінознавці та кінокритики.
«Найдорожчі для мене ролі зіграні в стрічках Альмодовара… Педро – один з головних людей мого життя. Без нього не було б нічого – ні Америки, ні Каннського фестивалю», – сказав у Каннах Антоніо Бандерас.
Пенелопа Крус зізнається: «Педро супроводжує мене всюди. Коли він дивиться на мене, в мене складається враження, що мені роблять рентген».
Композитора та постійний соратник Альмодовара Альберто Іглесіас вважає: «Його фільми є дуже музичними. Він має фантастичне почуття ритму. Його фільми нагадують мені роботу добре зіграної музичної групи».
Брат та продюсер Агустін Альмодовар додає: «Я обожнюю спостерігати за Педро на знімальному майданчику, але я ніколи не хотів би бути режисером».
Стрічка «За що мені це?» вийде в обмежений кінопрокат у межах осіннього сезону ретроспективної серії від «Артхаус Трафік». Раніше кінокомпанія вже демонструвала на великих екранах такі класичні фільми як «Загублене шосе», «Виживуть лише коханці», «Пролітаючи над гніздом зозулі», «Чунцінський експрес», «Піаніст», «8 жінок» та багато інших.
