Вже третій рік наші захисники святкуватимуть Великдень на фронті. Понад сто років тому, у розпал Першої світової, українські вояки в окопах також не забували про традиції, християнські канони, а капелани, як і тепер, були пліч-о-пліч з військовими і здійснювати всі святкові обряди. Нещодавно представники української діаспори оцифрували і виклали на сайт фотографії з архіву Українських січових стрільців, де окрім військової справи, зафіксовані й миті їхнього побуту в час мирного затишшя. Публікуємо історичні фотографії, як відзначали Великень січові стрільці. Одне з таких святкувань описав четар УСС Іван Іванець у своїх спогадах.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1608412 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1608412{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
***
Це був теж вже третій рік війни, навесні 1916 року на фронті було відносне затишшя. УСС стояли біля села Тудинці на Тернопільщині. Вони саме отримали нового команданта полку – підполковника Антіна Вариводу, який змінив Гриця Коссака.
«Великдень 1916 р. випав у другій половині квітня. УСС обходили його доволі врочисто. Харчевий старшина четар Ілько Цьокан подбав про відповідні припаси, про те, щоб були паски та традиційне яйце, щоб стрільці мали при чому похреститися…
Передвеликодня сповідь на Тернопільщині, 1916 рік (автор фото Іван Іванець)
Причастя (автор фото Іван Іванець)
Перед тим польовий духовник о. Микола Їжак посвятив паску зосібна в кожній сотні. Він провів також великодню сповідь стрільців. Воскресну утреню відправлено на горбі за полковою командою в Тудинці. Там установились парадно виряджені всі стрілецькі сотні з полковим прапором (це був прапор «Січі» з села Ясениці біля Дрогобича, де колись вчителював Гриць Коссак і забрав його до УСС) і оркестрою. Співав хор старшин. Могутня пісня «Христос Воскрес» понеслася над подільськими ланами, зритими окопами, поперерізуваними дротяними засіками.
Освячення пасок для січових стрільців на Тернопільщині (автор фото Іван Іванець)
На Великдень прибуло до УСС доволі гостей. Були старшини й вояки українці з інших австрійських частин. Приїхав теж сотник Михайло Галущинський, перший командант Українського легіону. Тепер був він звʼязковим УСС при команді корпусу. Прибули також деякі старшини з Коша і Вишколу УСС.
А в команді полку відбувалося святкове прийняття. Новий командант Антін Варивода встиг уже акліматизуватись серед нових відносин. Був у доброму настрої, саме авансував й одержав ступінь підполковника.
Великдень. Сотник Мельник і його сотня на Тернопільщині, 1916
Яйцем ділився кожний командант зі своєю четою; по четах переходив і кожний сотник, щоб побажати свят своїм хлопцям.
Стрільці за трапезою (автор фото Теофіл Мойсейович)
Гостювалися і старшини між собою. Ходили від кварти до кварти. Вже було підсохло на стежках, тепла весняна днина дихала свіжістю, тож манило отак ходити в гості.
Російські полонені в Святогірському монастирі у с. Зимне на Волині, 1916
А в команді Легіону було найглітніше. Зійшлися старшини побажати свят командантові та, сівши за стіл, завели милу балачку з гостями, що приїхали «в поле». Що де чувати, як війна, як політика, які надії?..
Не обійшлося, як звичайно, і без співів. Весь стрілецький репертуар пройшов. Зокрема веселі куплети при гітарі підхорунжого Левка Лепкого додавали стрілецькій братії доброго гумору. А господар підполковник Варивода, з священичої давньої рідні, любив гостювати. «Чим хата багата» – пригощував і доповідав».
Великодні забави з сільськими дітьми
Цитований текст – мемуари четаря, командира Пресової кватири УСС Івана Іванця «Двадцять літ тому»/ «Іван Іванець. Стрілецькі мемуари, творча спадщина», упорядник Роман Яців.
Архівні фото – з колекції Українського музею та бібліотеки у Стемфорді та архівного фонду Наукового товариства ім. Шевченка в США.
