Прохор Весновій — православне народне свято, яке за старим календарем відзначається 10 лютого (23 лютого н. ст.). У цей день згадують Прохора Печерського. У слов’ян Весновій — день, який знаменує наближення теплої пори року, інформує Ukr.Media.
Коли проходить?
У лютому морози чергуються з потеплінням. Лютий вважався місяцем дволиким: його називали «лютнем» і «бокогрієм». Він “однією рукою ніс гладить, а іншою по ньому клацає”. У цю пору можна чекати як теплих, так і холодних днів. Зима перший раз зустрічається з весною, сонце повертає “на літо”, додається три денних години.
За народним календарем з 16 лютого настає нова пора — поворот на весну, яку прийнято відзначати на день Прохора — 23 лютого.
Щорічно в цей день Прохора православні миряни віддавали данину древнім традиціям, молилися і боялися виходити з дому в ліс або до води. У миру повелося називати цей день Прохор Весновій — свято весняного пробудження.
Хто відзначає?
Прохор Весновій — старовинне народне свято, яке відзначають всі слов’яни. У кожного слов’янського народу є свої традиції і звичаї, пов’язані з «поворотом на весну».
Християни відзначають цей день як церковне свято — день преставлення і пам’яті преподобного Прохора Печерського. Його також прийнято почитати 28 вересня, і в другий тиждень Великого посту. Слов’янські католики шанують Прохора 3 лютого.
Історія
Одного разу невідомий мирянин прийшов до ігумена Києво-Печерського монастиря Івана, щоб прийняти чернецтво. Названий Прохором, цей простий чоловік незабаром став відомий як Прохор Лебедник, який здобув повагу народу і правителя — князя Святополка Ізяславича.
Тоді на Русі був нелегкий час: велися міжусобні війни, багато гинуло людей від нестачі їжі. Прохор уславився аскетом, що харчується лободою, яка росла в достатку на пагорбах, неподалік від монастиря. Бажаючи врятувати народ від голоду, Прохор став роздавати нужденним хліб з лободи, перетертої власними руками. Благословенний хліб був смачнішим пшеничного, проте тільки для тих, хто отримував його з рук Лебедника. Вкрадений, або спечений простими людьми, хліб за смаком нагадував не мед, а полин.
Коли у людей закінчилася сіль, Прохор зумів перетворити в найчистішу сіль золу, зібрану з келій. Він роздавав її людям в таких кількостях, що це стурбувало місцевих торговців. Подейкували, ніби ченці сіль прикривають. Незабаром без відома Прохора з келій вивезли всю золу, сподіваючись привезти до двору найчистішу сіль. Однак попіл в мішках залишався попелом, але, розвіяний як сміття, знову став сіллю.
Відтоді, перш жорстокосердий, князь Святополк став зміцнюватися у вірі, і висловлював шанобливість Прохору-Лебеднику. Він особисто поховав його поруч зі святими Антонієм і Феодосієм в Ближніх Печерах.
Традиції та обряди
Одна з найстаріших традицій — влаштовувати на Прохора Весновія сільський схід. Зазвичай в цей день перед мужиками доповідався староста. Старосту з сумнівною репутацією тут же переобирали, а заодно призначали і обліковців, щоб ті стежили за його справами. В цей же день щорічно обиралися розкладачі, що розподіляють податі і повинності, і десятник — найбільш клопітка посада на селі.
За старих часів на Прохора не здійснювали прогулянок в лісі, не з’являлися біля води. У цей день нечиста сила може “забрати” до себе грішників або тих, хто слабкий у вірі.
Прикмети
Наші предки вірили, що в цей день:
- Отримання в подарунок годинника або шкарпеток від коханого означає швидке розставання.
- Не варто вступати в шлюб, щоб уберегти сім’ю від розколу.
- Народжуються люди з міцним характером.
- Не можна вимітати сміття з хати, щоб не вимести достаток.
- Знахарі починають лікування важких хвороб.
- Поїдання раків може накликати рак.
- Чоловікам краще відкласти важку роботу.
- Снігопад — до швидких морозів.
- На небі ясно — бути грозі.
