Щодня віруючі по всьому світу шанують пам’ять значущих релігійних фігур, що залишили слід в історії всього християнства. В одну з таких дат, 9 вересня, згадують про житіє і подвиги відразу двох святих, преподобного Пимена Палестинського і Пимена Єгипетського Великого. Після себе єгиптянин залишив велике зібрання висловів і моральних настанов “Афоризми”, що включає більше 1000 крилатих фраз. Чверть з них була придумана самим священнослужителем протягом життя, інші були почуті і зафіксовані письмово для передачі наступним поколінням, інформує Ukr.Media.
На Русі свято було відоме під спрощеною назвою Два Пимени або Горобинник. Останнє утворилося від традиції селян приступати до збору лікувальних ягід, що славилися не стільки смаком, скільки цілющими властивостями антибактеріальної спрямованості.
Історія житія праведників
Святий Пимен Палестинський жив у невеликій печері пустелі Руви (Арави) в 5-6 столітті. Про життя його до нас дійшло вкрай мало відомостей. Все що відомо, почерпано з писань Іоанна і Софронія “Синайський патерик”. Повідомляється, що однієї зими до чоловіка з’явився чернець Агафоник для настанови. Втомлений і знесилений він залишився ночувати в печері з Пименом. Прокинувшись вранці чернець зізнався, що вночі сильно замерз на кам’яних підлогах. Палестинець відповів йому, що спав голий, але холоду не відчував, оскільки до нього приходив дикий лев і зігрів тіло його, згорнувшись біля ніг як домашній кіт. Повідав він Агафонику ще одну істину: одного разу він пройшов повз людину, на яку напали звірі, і не простягнув її руку допомоги, тому і сам загине таким чином. Відтоді шляхи праведників розійшлися. Через 3 роки стало відомо, що палестинського відлюдника дійсно розтерзали леви.
Єгиптянин Пимен Великий жив в 4 столітті. Будучи досить юним він відчув, як його наповнює благодать, і вирішив віддатися самоті в чернечому житті. Чоловік захопив двох своїх братів, і разом вони вирушили в Скитський монастир. Недовго прожили християни у храмі. На початку 5 століття ісламісти бербери з Єгипту зруйнували будову, змусивши побратимів переселитися в руїни церкви Теренуфіс, що залишилася від язичників.
Жителі нового монастиря провели там залишок життя в лагідності, смиренні і безмежному аскетизмі. Першу половину дня вони працювали, потім в години спеки читали молитви Всевишньому за здоров’я близьких, до вечора відправлялися на пошуки хмизу для підтримання тепла. Працювали навіть вночі — з 12 годин відпочинку спали тільки 4, решту часу читали псалми і зводили стіни придбаного житла. Становище було тяжке, продовольства було вкрай мало; на додачу до цього чоловіки вели суворий піст. Сам Пимен, бувало, не їв цілий тиждень, але братам забороняв мучити себе, щоб залишалися в здоровому глузді. Слава про відлюдників незабаром розлетілася по окрузі, і до монастиря стали збиратися інші миряни — хто за порадою, хто за допомогою і зціленням. Святий прожив близько 110 років і мирно помер, не зазнавши фізичних болів.
Звичаї та традиції
У свято працювали як у звичайний день. Лінуватися або відсиджуватися на печі заборонялося, щоб не накликати біди. Чоловіки в основному займалися важкою роботою по господарству, а жінки і дівчата відправлялися на збір горобини.
Принесені додому грона розвішували під дахом будинку як оберіг, щоб відвадити нечисту силу. З решти ягід заварювали спеціальні лікувальні збори від усіх хвороб. Отримане питво допомагало при проблемах з травною системою, для загального зміцнення імунітету, нервової системи, поліпшення роботи серцевого м’яза. Особливо шанували горобину самі жінки — вона допомагала відновити жіноче здоров’я, зменшувала болі при менструальному циклі, стабілізувала стан організму при менопаузі і сприяла омолодженню шкіри.
