Стародавнє народне свято Петро Сонцеворот справляється 25 червня (за Юліанським календарем — 12 червня). Таку назву воно отримало у зв’язку із зміною тривалості світлового дня. Вважається, що з цього моменту настає сорокаденна спека, інформує Ukr.Media.
У цю дату православні християни всього світу вшановують пам’ять преподобного Петра Афонського, святого, який проповідує слово Господнє. Він зазнав багатьох випробувань долі, відмовився від мирських благ і багатств, присвятив своє життя усамітненню в ім’я самопізнання та прославлення Отця Небесного.
Історія житія грецького святого
Преподобний жив у 7 столітті в Константинополі. Відомості про його дитинство та юність не дійшли до наших років. Відомо, що Петро був воєначальником у імператорській армії.
У період однієї з кровопролитних воєн воєвода був спійманий сирійцями і поміщений у фортецю. Весь проведений в полоні час чоловік розмірковував, за які вчинки та гріхи перед Господом він отримав таку кару. Згадав він, що собі давав обіцянку піти в монастир, але не зміг стримати слів. Тоді військовий вирішив дотримуватися посту, молитися Всевишньому за здоров’я і просити заступництва у Миколи Угодника. Двічі Чудотворець приходив до нього у снах, підбадьорюючи та зміцнюючи віру. Втретє Святий Миколай з’явився на власні очі разом із самим Симеоном Богоприймачем. Жезлом доторкнувся він до залізних лозин темниці і вони розтанули; двері в’язниці відчинилися, дозволяючи Петру вийти на волю. Перед тим, як розчинитись, святі проводили константинопольського начальника до кордону грецьких земель та нагадали про необхідність виконати обіцянку.
Для прийняття чернецтва Петро вирушив до Риму. І знову Угодник не залишив його безпорадним: він з’явився Римському Папі і наставив постригти колишнього бранця в ченці. Наступного ранку Папа закликав чоловіка при багатолюдному натовпі. Священнослужитель постриг його та навчив основним правилам нового життя ченця. Певний час Петро залишався за правителя, а потім вирушив туди, куди направляє Господь. Він сів на корабель, що відпливав, і зійшов на грецькому півострові Афоні. Тут, у ущелині однойменної гори, він вирішив прожити решту днів своїх у самітництві.
Понад 50 років провів анахорет на самоті. Його волосся посивіло і відросло настільки, що покривало тілеса, а одяг зносився. Сам старець перестав бути схожим на людину. Одного разу його побачив мисливець, що крався за дикою твариною. Дізнавшись справжню історію аскету, загорівся бажанням залишитися з ним. Петро зупинив мандрівника, давши йому рік на роздуми. Коли у призначений час мисливець повернувся з хворим братом, то побачив, що самітник уже віддав Богові душу. Мощі померлого дарували хворому зцілення. Після цього останки святого ще неодноразово зціляли тих, хто звертався.
Як дата відзначалася нашими пращурами
Свято Петра Солнцеворота в народі так само називали Петрів день. Господині традиційно приступали до висадки останньої розсади, посадки насіння, що залишилося. Говорили, у дообідній час найкраще сіяти світле зерно, а по обіді — навпаки, темне. Грече приділяли особливу увагу. Прапрадіди вважали — хто в Петрів день посадить гречу, той у зиму буде млинці пекти.
Вдалою вважалася дата для рибалок. Чоловіки вирушали на промисел рано-вранці і вже до обіду приносили дружині багатий улов, щоб та наварила юшки. Примітно, що раніше юшкою називали абсолютно будь-який суп — і м’ясний, і овочевий. Крім перших страв хазяйки пекли пироги з начинкою, солили рибу, яку здобув чоловік.
З особливою спостережливістю стежили за змінами погоди. Роса, що рясно виступила на листі рослин, віщує багатий урожай і спекотне сприятливе літо. А качки та гуси, що плескаються у водах місцевої річки, обіцяють швидкі дощі.
