Львівський театр опери та балету імені Соломії Крушельницької 3 листопада відкриває нову сцену «Львів Опера: Малярка». Нова мистецька локація розташовуватиметься неподалік головної будівлі театру на вулиці Куліша, у художньо-виробничих майстернях, де, зокрема, працював видатний сценограф Євген Лисик. Тож логічно, що нова сцена носить його ім’я.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1596957 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1596957{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Першою виставою у новому просторі стане камерна опера «Русалонька» сучасного японського композитора Ясухіро Касаматсу. Вона також стане першою японською оперою на українській сцені.
Автопортрет Євгена Лисика
В основі опери «Русалонька» Ясухіро Касаматсу – відома усім з дитинства казка Ганса Крістіана Андерсена, проте вона має аж ніяк не традиційний фінал.
Диригентом-постановником є Юрій Бервецький, режисером та автором сценографії – Антон Литвинов, художницею відео – Анастасія Миколайчук. Виконавці Наталія Степаняк та Петро Радейко.
Для Наталії та Петра – це не перше виконання партій «Русалоньки». У 2019 році Наталія Степаняк навчалась у Відні. Тоді в австрійській столиці здійснили першу постановку «Русалоньки» поза Японією. Тоді ж було написано й англомовне лібрето, яке використовується у Львові. Потім Наталію Степаняк та Петра Радейка Ясухіро Касаматсу запросив до Японії.
Ясухіро Касаматсу
А вперше оперу поставили у 2011 році, тоді, коли в Японії стався потужний землетрус. Ясухіро Касаматсу розповів, що він писав оперу, коли не було світла. Композитор приїхав до Львова з власної ініціативи, щоб подивитись постановку свого твору.
Усім відомий з дитинства сюжет перенесено у сучасність. Навіть екологічна тема подана тут так само: вистава починається з того, що мовчазні актори збирають розкидані по всій сцені пластикові пляшки.
Хоча мінімалістична сценографія та костюми існують поза часом. Відеопроєкція та світлові ефекти творять насичений візуальний ряд. Прекрасна музика, точне виконання, мінімальна відстань між залом та сценою разом створюють прекрасне видовище. Це синтез сучасної музики з унікальним простором, де можна не лише отримати задоволення від свіжого прочитання твору. Тут ще цікаво уявляти, як творились шедеври сценографії.
Художній керівник театру Василь Вовкун наголошує, що новий простір має стати місцем для реалізації новаторських ідей, експериментів та провокацій. Адже камерна сцена у драматичному театрі – річ звична. Натомість в оперних театрах це є радше винятком. Нова сцена у Львові обіцяє багато цікавого, адже її перший «млинець», японська «Русалонька», вийшов напрочуд вдалим.
Фото Катерини Сліпченко
