«Yuşan-Зілля: голоси українського Криму» – це проєкт, що обʼєднує культуру, музику, поезію двох народів. Зілля євшан, або полин-трава (кримськотатарською yuşan) є символом національної пам’яті, запахом рідної землі, оберегом, вважають його автори. Проєкт реалізували у Домі Франка за підтримки Українського культурного фонду. Творча група – режисер проєкту Андрій Водичев, акторка театру Курбаса та співачка гурту «Курбаси» Наталка Рибка-Пархоменко, композитор і заслужений діяч мистецтв України Джеміль Каріков та віолончелістка Ніаль Халілова. Вони вже записали музичний альбом українського й кримськотатарського фольклору у сучасних інтерпретаціях.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1623526 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1623526{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { display: flex; align-items: center; aspect-ratio: 1/0.93; } }
Джеміль Каріков, кримськотатарський композитор, музикант, етномузиколог та його дружина Зейнеп Яг’яєва, акторка Кримськотатарського академічного музично-драматичного театру розповіли ZAXID.NET про проєкт та кримськотатарську музику.
Ніаль Халілова, Наталія Рибка-Пархоменко та талановита молода віолончелістка Джеміль Каріков
Кримськотатарська музика – це не лише про минуле, а й про сучасність?
Джеміль Каріков: Музика кримських татар має давню історію і захоплює своєю яскравою самобутністю. Киримли – народ дуже волелюбний, і в своїх народних піснях викладав думи і сподівання про свободу, всі найкращі риси свого національного характеру. Кримськотатарська музична класика йде своїм корінням з епохи Кримського ханства. На жаль, сьогодні про середньовічну музику Криму відомо дуже мало. Ми втратили це після першої анексії Криму.
Однак кримська музика – це не лише спогад про минуле, а жива течія, що продовжує звучати сьогодні. Вона зберігає пам’ять про коріння, мову, ритми та інтонації, які формували кримську культуру століттями. Але водночас сучасні музиканти переосмислюють її – поєднують народні мотиви з електронікою, джазом, створюючи нову, актуальну звучність.
Це про тяглість традиції: старовинні мелодії надихають сучасних композиторів, стають частиною нових сенсів і сучасної ідентичності.
Композитор Джеміль Каріков та акторка Зейнеп Яг’яєва
Це і про вас також, бо ж у своїй творчості Ви поєднуєте фольклор, традиційні кримські звучання і сучасні ритми?
Джеміль Каріков: Любов до народної музики я відчував з дитинства, вона постійно звучала у нас вдома, батьки вміли грати на традиційних інструментах. Я багато років, ще зі студентських часів, досліджую, вивчаю, збираю фольклор свого народу, який є фундаментом музичної культури.
Підсумком моєї багаторічної дослідницької праці є нотографічний збірник зразків пісенного фольклору. У ньому представлено різноманіття музики кримських татар за чотири століття – від ХVI до ХХ. Зараз у межах проєкту «Євшан-зілля: голоси українського Криму», який реалізується у Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка, заплановано видати цю працю. Сподіваюся, вона буде гарним посібником в роботі музикантів, дослідників, викладачів і студентів.
Я працюю і як композитор. У моєму репертуарі є й авторські обробки народних кримськотатарських пісень, а є і сучасне, наприклад, джазове прочитання традиційних мелодій.
Радію, що маю можливість виконувати цю музику у Львівському органному залі, де зараз працюю, і бачу, що є великий інтерес, особливо молоді.
Пані Зейнеп, ви – акторка Кримськотатарського академічного музично-драматичного театру. Як починалася Ваша кар’єра?
Зейнеп Яг’яєва: Моя родина повернулася з депортації в Крим, коли мені було 5 років. Я зростала серед народних пісень, легенд, приказок, які часто звучали у нашій сім’ї. Тому й почала співати, хотіла виступати на сцені. Отож, коли в 1990-х роках відродився Кримськотатарський музично-драматичний театр (в роки війни і сталінських репресій він не працював), я ще зовсім юна пішла на конкурс і… стала акторкою. Звичайно, треба було ще багато вчитися.
За роки існування кримськотатарського театрального колективу було поставлено понад 50 спектаклів і концертних програм. У репертуарі були п’єси національної і класичної драматургії. Ми їздили на гастролі Європою, де показували свої вистави кримськотатарською мовою. Це було справжнє відродження! І на жаль, усе завершилося з окупацією Криму 2014 року. Моя сім’я знову змушена була покинути рідну землю.
Композитор Джеміль Каріков та акторка Зейнеп Яг’яєва
Як зберегти культуру, коли твій дім далеко?
Зейнеп Яг’яєва: Ми ніколи не полишали це робити. Наші народні пісні, музика танці – це не просто звуки чи пластика рухів, а живий архів традицій. Через музику, спів ми розповідаємо світу історію кримських татар. І намагаємося робити все, аби відродити народну музику, танці, театр.
Кожен з нас працює у своїй царині, щоб якомога більше людей знали про здобутки кримських татар. Наприклад, Джеміль відроджує народні інструменти, а я відкрила тут, у Львові, студію кримськотатарського танцю.
Пані Зейнеп, що вас найбільше надихає в кримськотатарських піснях і танцях?
Зейнеп Яг’яєва: Пісні – це душа народу, а танці – його характер. Через музику, хореографію ми показуємо наші почуття, емоції, зрештою, нашу історію. І маємо обов’язково наші уміння і знання передати наступним поколінням.
Пане Джемілю, про вас кажуть – мультиінструменталіст. Які саме інструменти створюють неповторне звучання Криму?
Джеміль Каріков: Від давніх часів нам вдалося зберегти традиційні музичні інструменти, серед яких саз, баглама, сантур, зурна, кьавал, кеманче, давул. Щоправда, пізніше у XIX столітті зʼявилися труба і кларнет замість зурни та кьавала. Місце кеманче згодом зайняла скрипка. Слухачі кажуть, що кримськотатарська музика дещо нагадує гуцульську, а наш сантур навіть схожий на цимбали.
До слова, на концертах я часто граю на сазі, багламі, сантурі. В межах нашого проєкту «Євшан-зілля» відбулися зустрічі зі студентами музичних навчальних закладів та сходознавцями, де я розповідав історію традиційних інструментів.
Джеміль Каріков
Чи цікавляться музикою Криму в Україні та світі сьогодні?
Джеміль Каріков: Відчувається доволі значний інтерес. Минулого року я був учасником проєкту Музею Франка «Євшан-зілля: українсько-кримськотатарське суголосся», і тоді відбулися великі мистецькі дійства в Києві, Одесі та Львові. Цього року триває робота в наступному проєкті «Євшан-зілля: голоси українського Криму». Тут вже ми записали музичний альбом, відеокліпи з кримськотатарськими та українськими народними піснями, відбувся поетичний вечір, зустрічі зі студентами. Ми разом із Зайнеп також мали гарну зустріч-бесіду у «Кримському дворику», де розповідали про традиції, нашу творчість.
Також гастролюємо за кордоном. Наприклад, з програмою «Євшан-зілля», учасниками якої, крім мене, є Наталія Рибка-Пархоменко та талановита молода віолончелістка Ніаль Халілова, ми побували в Німеччині, Бельгії, Франції, Голландії, Польщі.
«Yuşan-Зілля» – це й культурно-дипломатичний проєкт. Це можливість говорити нашими голосами і нашою музикою про кримських татар й український Крим у Європі.
