Жителі сіл починали копати картоплю, збирали урожай груш і яблук.
День Прохора та Пармени — релігійне свято для православних віруючих. Його святкують 10 серпня. Дата свята за старим стилем — 28 липня. Прохор, Пармен — знамениті диякони, обрані Радою апостолів Самого Ісуса Христа. Кожен обраний прожив важке життя, несучи віру і Боже слово, проповідуючи у важких умовах. Сучасні християни з повагою і благоговінням ставляться до їхнього слова і справи, інформує Ukr.Media.
Історія свята
Історія свята сягає корінням у часи розквіту християнської релігії. У той непростий час віруючих направляли 12 апостолів. Вони несли Боже слово всьому світу. Але на повсякденні та побутові питання віруючих часу не залишалося. Було вирішено обрати коло дияконів, які будуть відповідати і вирішувати щоденні завдання. З 70 дияконів-учнів були обрані 7, щоб нести цю ношу. Ними виявилися Прохор, Пармен, Філіп, Стефан, Тимон, Микола, Никанор.
За легендою, Прохор вважався учнем самого апостола Петра. Пізніше в результаті важкої і наполегливої праці він домігся звання архієрея в Нікомедії. У тексті Святого Письма говориться, що Прохор постраждав від рук ідолопоклонників, які не бажали приймати християнство. Зрештою, його віру зломити так і не вдалося.
Існують згадки, що Прохор був найближчим послідовником і учнем Іоанна Богослова, який записав Одкровення. Цей факт досі піддається сумнівам з боку віруючих, тому постійно оскаржується. Життя і доля Пармена досі оповита таємницею. Він був дуже працьовитим, копітко виконував всі прохання і покладені на нього обов’язки. За однією теорією він загинув ще до відбуття апостолів з Єрусалиму. Інші вважають, що Пармен подорожував і проповідував в Македонії, де був замучений і убитий за свою віру при імператорі Траяні.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Традиції та обряди
Основними обрядами вважається зняття перших врожаїв вже зрілої картоплі, стиглих груш.
З самого ранку жителі сіл, міст тягнулися до церкви, де вони молилися Прохору і Пармену за здоров’я рідних і близьких. День Прохора і Пармени вважається найкращим днем для викопування стиглої картоплі, адже бадилля до початку серпня вже в’яне. Стиглі груші також вимагають якнайшвидшого збору, після чого господині можуть приступати до заготовок на зиму. На Русі активно займалися збором ягід, грибів.
Окремо в це свято вшановують майстрів ковальської справи. У будь-якому поселенні вони були незамінні. Ковалі лагодили вози, підковували коней, займалися заточуванням сільськогосподарського інвентарю. Ковальську справу не міг освоїти кожен бажаючий. Для цього потрібно було володіти великою силою і витривалістю. Часто їх навіть називали чаклунами завдяки їхній здатності “приборкувати” і використовувати вогонь для роботи. Заточені знаряддя, наприклад серпи або коси вважалися зброєю «нечистої сили». Хати ковалів знаходилися найчастіше на відшибі або на віддалі від основного селища. Це було зроблено, щоб при пожежі вогонь не перейшов на сусідські хати. Однак і тут народ знайшов містичні знаки про зв’язок ковалів з нечистим. До речі, цікаво, що схожа репутація була у мельників.
Прикмети
Люди вірили — товар, куплений в цей день, загубиться, пропаде або його вкрадуть. З цієї причини багато ярмарків і ринків в день святкування були закриті. Необхідні для торжества товари були придбані заздалегідь.
У це свято є безліч прикмет, пов’язаних з погодою. Це зрозуміло, адже серпень — місяць збору врожаю. Гарна погода була сприятлива для збору овочів, фруктів.
Дощова погода на це свято з давніх пір вважалася передвісником тривалих холодів. Вважалося, що якщо, вийшовши вранці з хати, люди бачили багато роси, значить, погода буде сприятливою і сонячною. Наступна прикмета також була пов’язана з прогнозом погоди. Вважалося, що в це свято потрібно уважно спостерігати за небом. Якщо хмари стояли високо, значить, наступні дні мають бути сприятливими для праці, з ясним сонцем і теплою погодою. Багато хто вірив, що люди, які народилися в цей день, могли стати відмінними майстрами ковальської або теслярської справи. Тому народитися в день Прохора і Пармени вважалося великою удачею.
