13 грудня – свято Андрія Первозваного: історія, традиції та прикмети свята. Сьогодні забороняється шити, в'язати та виконувати важку роботу по дому.

Багатьом знайомий косий хрест. Він зустрічається в орнаментах, є елементом вишивки, геральдичним символом. І не всі знають, що це — андріївський хрест, тому що на ньому був розп’ятий апостол Андрій — відданий послідовник Христа. Щорічно православні відзначають 13 грудня, як день Андрія Первозваного. Святий протегує мореплавцям і перекладачам іноземних мов, інформує Ukr.Media.

Життя святого

Про життя апостола в Писанні сказано мало. Народився у Віфсаїді, на півночі Ізраїлю, в I ст. (помер близько 62 року). Бог увійшов в його душу з юності. Юнак прийняв обітницю цнотливості, переїхав в інше місто і займався разом з братом риболовлею, поки його вчитель, Іоанн Предтеча, який хрестив Ісуса, не вказав інший шлях. Андрій першим пішов за Месією, за що його назвали Первозваним. Пізніше він привів до Христа свого брата Симона (в майбутньому — Первоверховний апостол Петро).

Вірний учень всюди слідував за Сином Божим, був свідком його смерті, чудесного воскресіння і Вознесіння. Коли на землю зійшов Святий Дух, апостоли отримали дар пророкувати, говорити різними мовами і зцілювати. За кинутим жеребом вони поділили між собою землі і країни, куди їм слід було йти проповідувати, щоб звертати язичників в християнство.

Служіння апостола

Проповідницька стезя була важкою і небезпечною. Апостолів били і переслідували, вони пережили багато страждань. Не уникнув цієї долі і Первозваний апостол, але жодного разу не зневірився. У Синопі його катували язичники, але завдяки Божій допомозі св. Андрій вцілів від ран. Всі скорботи і лиха він переносив з радістю, з ім’ям Христа на устах.

У період мандрів апостол здійснював багато благодіянь: у Візантії заснував церкву, посвячував в єпископський сан, призначав пресвітерів, воскрешав померлих, зцілював слабких покладанням рук і через молитву Небесному Отцю.

  Санта Дімопулос розповіла, чим їй сподобалося народжувати закордоном

Існує переказ, що Первозваний освятив місце, де пізніше був побудований Київ.

Мученицька смерть

У грецькому місті Патри апостол встиг звернути в християнську віру багато людей, але за наказом правителя, фаната-язичника Егеата, був схоплений. Для розп’яття вибрали Х-подібний хрест. Побачивши його, святий назвав знаряддя страти знаком “радості і любові!”. Для продовження мук ноги і руки не прибили цвяхами, а прив’язали. Розп’ятий продовжував проповідувати. Вражений силою духу, народ зажадав помилувати і відпустити старця. Але бажання засудженого прийняти смерть в ім’я Христа було настільки сильним, що воїни не змогли його зняти з розп’яття. Тіло мученика з почестю поховала Максимілла, дружина правителя, яку зцілив апостол.

Після смерті поруч з хрестом забило джерело. Пізніше на місці загибелі апостола Андрія спорудили однойменний храм, найбільший в Греції.

Традиції і прикмети

День Андрія починав низку новорічних свят. Напередодні парилися в лазні, щоб не хворіти весь наступний рік. Вранці йшли на святкове богослужіння. Молилися про здоров’я дітей, дівчата просили хорошого, працьовитого чоловіка.

Вранці, перш ніж зачерпнути в ополонці води, її “слухали”: гладь тиха — до спокійної зими, шумить — до частих хуртовин і буранів. “Гучну” воду не відразу несли додому, а проводили над нею обряд, щоб заспокоїлася. Селяни вважали, що вона має цілющу силу.

У Карпатах напередодні свята вночі палили “Андріївські багаття”, з метою відлякати нечисть, що відбирає у корів молоко.

На Україні проходили вечірки, на яких проводився обряд посвяти в юнаків (Калита). Дівчата пекли ритуальний пряник, підвішували його на мотузці. Хлопець повинен був підстрибнути і відкусити шматок. Після посвяти юнаки могли брати участь в гуляннях і засилати сватів.

  На Жмеринський вокзал після семи років "еміграції" повернули пам’ятник Остапа Бендера

Згідно з прикметами дня визначали погоду:

  • Сніг йде і не тане — пролежить ще 110 днів.
  • Якщо снігу не буде — чекайте теплу зиму.
  • Полум’я вогню в печі червоне — до холоднечі, біле — до відлиги.
  • Мороз і сонце — до хорошого врожаю.

У цей день знахарі лікували веронікою, яку вважали Андрієвою травою. Дівчата тримали її при собі, тому що вона володіла магічною силою і оберігала від біса.