20 травня нашими слов’янськими предками справлялася Купальниця — час, коли Ярило наповнював своєю чудодійною силою води річок і озер. У цей день традиційно влаштовували купання всіх коней села. Примітно, що на середину травня припадає цвітіння однойменної квітки — купальниці, інформує Ukr.Media.
Обряди і традиції святкування дати
Кінь на Русі здавна вважався благородною твариною, символом влади і мудрості, тому ставлення до нього було відповідне, особливе. Його постать мала сакральне значення. Давньоруські предки, бажаючи залучити достаток в будинок, ставили на дах їх дерев’яні фігурки. З цією ж метою при закладанні фундаменту нового будинку ховали череп жеребця. Навіть незважаючи на те, що коні більшою мірою виконували чорнову роботу — орали поля, перевозили вантажі — ставилися до них господарі трепетно, не забуваючи мити, вичісувати.
На Купальницю жеребців і кобил збирали на березі, проганяли кілька разів по річці, обливали двома-трьома відрами водиці, вже підігрітої сонцем. Цією ж водою слід було напоїти коня. Вважалося, що в цю дату вона володіла цілющою силою, додавала тваринам здоров’я, відганяла хвороби, які насилала нечиста сила. Такий ритуал обмивання дав назву слов’янському святу, що дійшло до наших днів.
Купання здійснювали і самі селяни, щоправда, іншим способом. Рано вранці господині набирали річкової води у відра, ставили її у дворі. За день рідина наповнювалася променями сонця, стягувала їх силу. З відер обливали не тільки себе, а й членів сім’ї, сусідів, що заходили у двір господаря. Праотці вірили, що така процедура на свіжому травневому повітрі не зашкодить організму, а навпаки, зарядить його позитивною енергією, зміцнить імунітет і вилікує хвороби.
Крім цього на Купальницю ходили по гостях, але не для того, щоб покуштувати гостинців, а щоб попросити у сусідів насіння. Жінки примічали, що високий урожай сходить саме від чужого насіння — взятого з доброї волі або вкраденого. Забирати потайки останнє суворо заборонялося — ділилися так, щоб вистачило і гостю і господареві двору.
У цю дату не можна було лінуватися, сидіти в хаті без діла. Весь час проводили в домашніх клопотах, на городі, активно засіваючи гряди буряком, морквою, огірками і гарбузами. Тією ж сонячною водою, якою омивалися самі селяни, поливали тільки що посаджене насіння, читаючи змови і молитви на високу врожайність. Деякі запрошували для виконання процесу знахарів, відунів.
Народні повір’я і прикмети
Особливо спостерігали селяни за змінами у флорі і фауні на Купальницю, по ним можна було орієнтуватися на прийдешні зміни.
- Дощ, що ллє весь день, передрікає довге літо і теплий вересень.
- Червоне небо на заході, сонце збільшених розмірів обіцяють негативні зміни погоди, зокрема дощі, вітри.
- Зростаючий гострий місяць — варто приступати до посівних робіт, молодик — відкласти обробіток.
- На світанку сонячні промені різних кольорів — бути погодній негоді, зливам.
Прикметам свято вірили і намагалися не суперечити, щоб не гнівити долю, не накликати біди.