В український прокат вийшов фільм «Берлін, Александерплатц», один із фаворитів премії Європейської кіноакадемії та Берлінського кінофестивалю. Картина Бурхана Курбані стала уже третьою екранізацією культового роману Альфреда Дебліна (1878–1957). Режисер переніс дію роману у наш час, а головним героєм зробив не колишнього в’язня Франца Біберкопфа, а темношкірого біженця Франсіса (що не перешкодить йому протягом трьох годин екранного часу спочатку стати в’язнем, згодом – теж колишнім, та й перейменують його у Франца дуже швидко).
За сюжетом Френсіс з Гвінеї-Бісау намагається нелегально пробратися до Європи. Коли човен з біженцями потрапляє у шторм, Френсіс клянеться стати порядною людиною. Він вижив, добрався до Берліна, але виконати клятву йому важко. Франсіс нелегально працює на будівництві. Після того, як він викликав швидку для травмованого колеги, його звільняють. Він знайомиться з наркодилером Райнхольдом. І це стає відправною точкою з одного боку тривалих поневірянь, а з другого – нових людей у житті героя. У найгірші часи він зустрічає дівчину за викликом Міце, що дарує йому надію на нове життя.
Головне, що ми спостерігаємо протягом трьох годин – муки та несподівані повороти долі, що випадають нелегалу у Берліні. А ще ми бачимо багато гарно знятого сексу, кілька ефектних сцен перегонів, багато неонового світла та багато пізнаваного та не дуже Берліну.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1514987 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1514987{ margin: 0!important; } }
//
Кадр з фільму
Це дуже довге та не зовсім досконале кіно (доступність цифри часом робить ведмежу послугу режисером, вважає дехто та у цьому випадку має рацію). Проте у певних сценах картина просто заворожує. А головне, фільм має нерв, який не дозволяє «відлипнути» від екрана усі три години.
Сам 39-річний Бурхан Курбані народився в західній Німеччині, ще підлітком переїхав до Берліна. А от його батьки емігрували з Афганістану. Тож він не раз наголошував, що скористався досвідом і родини, і своїм власним. Берлін для нього є містом небезпечних спокус, містом, здатним перемолоти будь-кого. Берлін стає одним з головних героїв картини та бере Френсіса у заручники.
Кадр з фільму
Курбані, як і герой картини, намагається опинитись відразу у двох світах: з одного боку він явно стоїть на боці безправних нелегалів, яких експлуатують європейські господарі. З другого його Френсів не готовий відповідати за свої вчинки, реально оцінювати тих, хто його оточує. Він з одного боку готовий до смерті відстоювати свою гідність, з іншого дозволяє геть усе Райнхольду, якого «призначає» своїм найкращим другом.
Сам Райнхольд (Альбрехт Шух) – один із найцікавіших образів у картині. Його герой, психопат та маніпулятор, ніби завдає ритм усій історії, часом навіть відсуваючи на другий план Френсіса попри чудову роботу 33-річного португальського актора Велкетта Бунгуе.
Кадр з фільму
Загалом маємо епічну історію, що складається з надзвичайної кількості дрібних деталей, зустрічей та вчинків, маргінальних персонажів та почуттів. Проте режисерові, попри певні недоліки та незібраність елементів, таки вдається змусити їх подолати буденність та стати не просто соціальною драмою, не черговим, знятим для фестивалю фільмом, а помітною подією у кіносвіті.
Три екранізації роману
Німецький письменник Альфред Деблін відомий передовсім завдяки роману «Берлін, Алексендерплац» (1929), який сьогодні вважається одним із найважливіших німецькомовних прозових творів ХХ століття.
У романі Деблін використовує прийоми колажу, потоку свідомості. І у цьому екранізацію Бурхана Курбані, попри її навіть часову віддаленість від оригиналу можна вважати максимально адекватною літературному джерелу.
Кадр з фільму
Перша екранізація роману Дебліна з’явилася через два роки після його виходу, у 1931 році. Вона тривала півтори години, а її авторам довелось викинути чимало деталей роману.
У 1980-му році один із найбільших німецьких режисерів Райнер Вернер Фассбіндер зняв культовий серіал. 14-серійна картина набагато точніше відповідала змісту роману.
Нинішня екранізація Бурхана Курбані піднімає одну з найгостріших сучасних проблем, проблему біженців, то ж і ц цьому вона точно відтворює не букву, а дух роману. 39-річний режисер не раз наголошував в інтерв’ю, що фабула практично нічим не відрізняється від сюжету роману.
Кадр з фільму
Кіно вийшло актуальним та сильним. Таким чином режисер відповів на запитання, що ставити йому не раз: чи варто знімати після Фассбіндера? Варто, відповідає фільм. Якщо є що сказати.
А львів’яни можуть також послухати лекцію кінокритика у суботу, 27 лютого, о 18:30 під час клубного кінопоказу у кінотеатрі «Коперник».
