Актуальні новини

Берлінале: що показують в основному конкурсі?

До завершення міжнародного Берлінського кінофестивалю залишилось лише декілька днів. Основна частина конкурсної програми уже показана. Поки журі (до складу якого входить українська письменниця Оксана Забужко) обговорює конкурсантів, розповімо про найцікавіших із них. На жаль, цього року їх було не так багато, як хотілося б.

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1580423 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1580423{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

В основному конкурсі нема фільмів про російсько-українську війну. Про неї говорять та показують в інших програмах. Проте і тут вона присутня. Документальний фільм Віктора Косаковського «Архітектон», що мав би завершувати трилогію про насилля людини над природою (до неї також увійшли «Акварель» та «Хай живуть антиподи». «Архітектон» розповідає про античну та сучасну архітектуру, а починається з кадрів руйнування в Україні.


Кадр з фільму «Архітектон»

Прологом документального фільму німецько-французького виробництва є розколотий на дві частини будинок, потім камера показує цілі зруйновані вщент квартали. Чи отримає нагороду цей фільми, ми дізнаємось 24 лютого. А поки можна повернутись до першого конкурсного фільму.

«Такі дрібниці» ірландського режисера Тіма Мілантса відкривали фестиваль. Його головна зірка – Кілліан Мерфі, що, за прогнозами, от-от отримає «Оскар» за «Оппенгеймера» став не просто окрасою червоної доріжки, а й, мабуть, найактуальнішим актором, адже зараз про нього говорять без перебільшення усі медіа.

Події фільму розгортаються на Різдво 1985 року, коли і торговець вугіллям Білл Ферлонг (Кілліан Мерфі) дізнається про «пральні Магдалини», які керувалися римо-католицькими установами з 1820-х до 1996 року, а насправді були виправними центрами для молодих жінок. Фільм засновано на відзначеній нагородами книзі ірландської письменниці Клер Кіган.
Про рабську працю жінок, що народили позашлюбних дітей, уже був знятий фільм. Це «Сестри Магдалини» Пітера Муллана, що переміг свого часу на фестивалі у Венеції. Цікаво, що акторка Айлін Волш зіграла в обох фільмах.

  10 червня — день Святого Євтихія: історія, традиції та прикмети свята

Моторошно, але такі виправні заклади існували ще у 1990-х роках.

Продюсерами картини стали Метт Деймон та Бен Аффлек, а також і сам Мерфі.
Дія фільму розгортається повільно, він знятий в темних тонах. Похмура та ніби закрита сама у собі картина стане для Кілліана Мерфі ще однією акторською перемогою.

Щодо жіночої ролі (до речі, на Берлінале акторський приз не ділиться на чоловічий та жіночий, віднедавна вручають нагороду за найкращу головну роль та роль другого плану не залежно від статі виконавця) то тут корона належить Ізабель Юппер.

«Потреби мандрівника» Хон Сан Су – третя спільна робота корейського режисера та французької акторки. Ізабель Юппер грає вчительку французької, яка приїхала до Кореї. Вона має власну методику, що полягає у довгих розмовах зі своїми учнями. Це дуже тонка картина, яка повністю будується довкола акторського обдарування Юппер. В кадрі мало що відбувається, а від акторки неможливо відвести очей.

Це абсолютно авторське кіно в повному розумінні цього слова: Хон Сан Су є режисером, сценаристом, композитором, продюсером, оператором та монтажером.Традиційно для режисера його кіномова є простою та прозорою. І при цьому дуже точною.

На разі найяскравішим фільмом конкурсу є «Імперія» (на головному фото) Брюно Дюмона. Події стрічки відбуваються у мальовничому рибальському селі на північному узбережжі Франції, яке так любить і так часто знімає Дюмон. У цьому тихому місці народжується особлива дитина, настільки унікальна і незвичайна, що розв’язує таємну війну між позаземними силами добра і зла. У фентезі знялися Ліна Кудрі (Констанція з «Трьох мушкетерів»), Каміль Коттен («Вбиваючи Єву»), Лілі Роуз-Депп та інші. Просто сяє у картині зірка французького кіно Фабріс Лукіні.

  Facebook забрав у Поклонської "галочку" верифікації


Фабріс Лукіні у фільмі «Імперія»

Слава Дюмона як режисера дуже суворого та серйозного уже похитнулась у його попередніх роботах, таких, наприклад як «Моя краля». Проте його слава радикального та несподіваного митця залишається незмінною.

«Імперія» – не виняток. Тут режисер знову поєднує непоєднуване. Краса краєвидів, побут на прості буденні справи поєднались з протистоянням між двома галактичними імперіями не на життя, а на смерть.

Тут є і біблійні образи, і лазерні мечі, і інопланетяни серед нас, «клєтками дємона» у несподіваних героях. Це дуже смішно, дуже гарно, трохи шокуюче і ні на що не схоже. А по суті – це картина боротьби добра зі злом.

Чекаємо рішення журі. Лишилось подивитись лише декілька конкурсних картин.

Залишити відповідь