У прокат вийшло відразу два українські документальні фільми, які розповідають про російсько-українську війну та депортацію українців у 1944-46 роках.
Документально-анімаційна стрічка Дениса Страшного та Уляни Осовської «Казка про Коника» (на головному фото) розповідає про найвідомішого українця в Естонії Анатолія Лютюка, дисидента, монаха в миру та художника, а також про його волонтерську місію на Донбасі. Окрім своєї волонтерської діяльності, Анатолій також збирає добрі історії, адже багато років тому дав обітницю знаходити щось добре у кожному дні. У цьому йому допомагає дерев’яний Коник, який стає героєм казок про тварин на війні, написаних за мотивами реальних подій.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1525842 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1525842{ margin: 0!important; } }
Разом з Анатолієм, що передає допомогу від Естонії пораненим та постраждалим від бойових дій жителям «сірої зони» та військовим зоною бойових дій мандрує і дерев’яний коник, незмінний супутник Анатолія. Художник зробив іграшку в Карпатах з гілки місцевого дерева, побувавши у Вижницькому художньому училищі, де він учився в молоді роки.
Документальні кадри в картині чергуються з анімацією, яку виконали Ridni Animation: Родіон і Марія Шуб та Мара Забашта.
Світова прем’єра фільму відбулася на Міжнародному фестивалі документального кіно DocPoint Tallinn в Естонії. В Україні картина була представлена на кінофестивалях Docudays UA та «Молодість».
Фільм «Казка про коника» показують у 23-х містах України
Фльм можна подивитися у 23-х містах України. Проте прокат його тривалим не буде, тож варто поспішити.
«Казка про коника» не просто розповідає ще одну історію про війну, що триває. Її головною принадою, без сумніву, є герой, що намагається знайти добрі історії у найстрашніших подіях. Він зустрічається з людьми, які розповідають йому про драми та трагедії війни, персонажами яких стають і люди, і тварини. А ще тут дуже багато добра, якого ніби і бути не може.
Фільм не винаходить чогось нового з точки зору форми. Проте, без сумніву, такі історії та ще й розказані у такий спосіб, вартують уваги.
Документальний фільм Олесі Моргунець-Ісаєнко «Депортація 44-46» присвячений примусовому виселенню українців з території сучасної південно-східної Польщі до УРСР.
«Дата початку прокату обрана невипадково, адже саме 9 вересня 1944 року в Любліні між Польським комітетом національного визволення та урядом УРСР було укладено угоду про обмін населенням, що поклало початок масовій депортації понад 480 тисяч українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини», – ідеться у повідомленні Держкіно.
У фільмі використано хронікальні кадри, історичні фотографії та мапи, а також історії депортованих відтворено в ігровому й анімаційному сюжетах(режисерка анімації – Ольга Гаврилова). Науковий консультант картини – історик Роман Кабачій.
Закадровий голос належить відомій акторці Ларисі Руснак, також вона з’являється і в ігрових сценах.
Прем’єра фільму «Депортація 44-46» відбулася цьогоріч на кінофестивалі «Молодість». Пізніше стрічку показали на фестивалях у Кракові, Запоріжжі, Хмельницькому тощо.
Закадровий голос належить відомій акторці Ларисі Руснак, також вона з’являється і в ігрових сценах
Фільм можна побачити у Києві, Харкові та Львові. Ведуться перемовини про організацію показів в інших містах України.
Досить традиційна форма фільму та надмірна театральність ігрових сцен не шкодять великій кількості важливої історичної інформації. Щоправда вони і не додають картині додаткових сенсів.
А от поєднання радісних радянських репортажіх з документами творить необхідний контраст.
Без сумніву, великий пласт історичних подій вартує на глядацьку увагу.
