Новий фільм Йоргоса Лантімоса «Види милосердя» вийшов в український прокат. Його світова прем’єра відбулась в основному конкурсі Каннського кінофестивалю. Після тріумфу «Бідолашних створінь» на цей фільм дуже чекали та активно обговорювали його ще задовго до прем’єри. Усім було цікаво: чи зможе Лантімос повторити свій успіх. Насамперед з художньої точки зору.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1593554 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1593554{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Режисер «Ікла», «Лобстера» та «Бідолашних створінь» створив щось дуже дивне, водночас це зовсім інше кіно, ніж він знімав до того, а з іншого боку фільм ніби підбиває підсумки етапів його творчості.
Кадр з фільму
Картина складається з трьох новел, де грають, як і в «Бідолашних створіннях», Віллем Дефо, Емма Стоун (вона також зіграла у «Фаворитці, також анонсовано ще два спільних проекти Лантімоса та Стоун), Маргарет Кволлі («Прибиральниця»), Джессі Племонс («Під владою пса»), в якого тут справжній бенефіс. Недарма Племонса назвали найкращим актором у Каннах.
Вони грають у всіх трьох новелах, віртуозно жонглюючи образами. Об’єднує три новели – «Смерть RMF», «RMF літає» та «RMF їсть сендвіч» – епізодичний безсловесний персонаж RMF, якого грає нікому не відомий актор.
У новій картині Лантімос ніби повертається до ранніх абсурдних картин, але зовсім на новому рівні. Це дуже жорсткий, навіть цинічний фільм, де запросто відрізають пальці, вбивають незнайомця та ріжуть собаці лапу. Проте це знято так, що радше розважає, а не шокує. І це є водночас є і достоїнством, і недоліком фільму.
Тут є і вбивство, і оргія, і насилля, і канібалізм, і сектантство… В три історії Лантімос втискає стільки ситуацій, що точно вистачило б на три окремих фільми.
Можна вважати, що у «Видах милосердя» Лантімос поєднав два періоди: грецький з його шокуючим «Іклом» та голлівудський з розмахом, зірками першої величини та найчорнішим гумором.
Саму назву «Види милосердя» варто сприймати дуже скептично, адже чого-чого, а саме її жоден з героїв не відчуває.
Актори кидаються у свої найрізноманітніші ролі як у вир, грають відчайдушно, користуючись яскравими барвами та намагаються існувати органічно у абсолютно неприродньому матеріалі, і їх це вдається.
Утім Лантімосу не вдається вигадати усі три новели на одному рівні: якщо перша просто блискуча, друга добра, то третя виглядає дещо безпорадною.
Чи спромігся режисер «Бідолашних створінь» на черговий шедевр? Це кожен вирішить сам для себе, адже дивна картина дратує, захоплює, смішить та тішить око та обурює водночас.
Цей фільм, на який обов’язково варто піти у кіно, вийшов англійською з українськими субтитрами. Тож цього разу українські глядачі матимуть змогу не лише побачити акторів, а й почути їх справжні голоси.
