ХХ міжнародний фестиваль сучасної імпровізаційної музики Jazz Bez стартує 4 грудня. Його першим концертом стане програма студентів і випускників Львівської школи джазу. Це перша та єдина музична школа у Львові для усіх охочих навчитися грати джаз та сучасну музику. Керівником та ідейним натхненником є відомий український барабанщик та композитор Ігор Гнидин. Він, разом із колегами та однодумцями, є постійним учасником фестивалю. ZAXID.NET попросив музиканта докладніше розповісти про школу, Jazz Bez та джаз у Львові.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1511491 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1511491{ margin: 0!important; } }
Розкажіть, будь ласка, докладніше про Львівську школу джазу. Як так сталося, що в такому місті, як Львів вона стала першою та єдиною?
Львівська школа джазу – це природня еволюція розвитку джазової освіти, на яку безпосередньо вплинув фестиваль Jazz Bez в особі Маркіяна Іващишина, ну і діяльність Львівського джазового клубу, засновниками якшого були і є учасники проекту ShockolaD, я, Анастасія Літвінюк, Дана Винницька.
Протягом років у Львові відбувались джазові концерти та майстеркласи, які організовувала «Дзиґа».
//
Ігор Гнидин
Ми з Анастасією Літвінюк з заснуванням джаз-клубу «Львів» стали співорганізаторами з українського боку найбільшої та найдавнішої першої в Європі «Літньої джазової школи». Щороку 40-50 молодих музикантів з цілої України потрапляли в Польщу на навчання, де мали змогу бути в середовищі найкращих викладачів Європи та світу, серед 200-250 учасників з понад 7 країн.
Це дало поштовх заснувати першу літню джазову школу у Львові. Дякуючи кільком інституціям та Маркіяну Іващишину ми з Анастасією Літвінюк започаткувати у Львові школу такого унікального формату.
Потім з 2014 після Революціі гідності, так само з моєї та Настіної ініціативи, відкрилася кафедра джазу у Львівській музичній академії. Її заснування не обійшлося без проректора Остапа Майчика, ректора Ігоря Пилатюка та багатьох інших викладачів.
А потім з львівського джаз-клубу виникла Львівська школа джазу.
Хто викладає у школі та чи існує якась специфічна методика?
На даний момент основний викладач це я, Ігор Гнидин. Я веду ансамбль, в який набираються учасники, що мінімально володіють інструментом, без вікових обмежень. А також клас барабанів. Також Львівська джазова школа співпрацює з різними викладачами, які допомагають розвивати середовище джазу у Львові.
Зараз є дуже багато учнів, які вже є самодостатніми й реалізовють себе на джазовій сцені.
Чи вплаває школа на джазове середовище міста? Та як впливає середовище на школу?
Джазова школа бере активну участь у розбудові та розвитку джазового середовища міста. Музиканти дорослішають створюють свої проекти і заповнюють концертні площадки міста.
Як впинув карантин на школу та джаз у Львові? Чи є якісь специфічні проблеми?
Карантин вплинув на багато сфер культури. Від березня ми займались онлайн, записали курс теорії гармонї джазу від Анастасії Літвінюк, який тепер учні можуть переглядати. Також, дякуючи владі міста, завдяки підтримці конкурсу «Фокус на культуру», ми заграли підсумковий концерт та змогли його записати, що є дуже важливим для учнів, для історії їхнього розвитку.
Сподіваємось що міська ради а саме департамент культури і надалі буде підтримувати наші ініціативи.
Розкажіть про участь у фестивалі Jazz Bez та про цьогорічний фестиваль.
Дуже радий, що Jazz Bez цього року відбувається. Це дуже символічно, це означає, що Маркіян Іващишин є в наших думках та у продовжені його справи. Живий і з нами.
Особисто для мене Jazz Bez – це народження та ствердження в джазі, це вже дуже давня традиція, яку ми майже не пропускали й щороку брали участь у фестивалі, співпрацюючи з різними музикантами.
Памятаю перший виступ ShockolaD у 2004 році під час Помаранчевої революції і ми грали свою першу авторську програму в Пороховій вежі.
Пам’ятаю перший джем з крутими польськими музикантами-експирементаторами, які грали музику, яку я на той час ніколи не чув. І потім ми разом з ShockolaD грали джем з ними. Це була одна з найяскравіших перших джазових ночей. А потім щороку ми грали в різних містах, з різними музикантами, різни програми.
Згадую кордон, через який ми весь час проривались повз чергу, деколи це було зовсім непросто, все залежало від конкретного митника. Були такі, що любили помучити музикантів, чіплялись за інструменти. А ми завжди спішили, бо потрібно було встигнути десь в Польщу в якесь з міст-партнерів. Це міг бути Перемишль а міг бути Люблін, Вроцлав, Сянок, щороку додавлись партнерські міста як і в Польщі, так і в Україні.
Одного разу була смішна історія на кордоні. Ми їхали, як завжди, з інструментами. Митник питає , що ми веземо. Ми кажемо, що музичні інструменти. «А то шо таке велике?», – питає він. Ми кажемо: «Контрабас». Тут митники переглянулись одним з одним та перепитують: «Контрабас?». Ми не зрозуміли їх здивування, бо не знали, що так називають контрабанду. Ми тоді подумали, що це була би хороша назва для композиціі або навіть для групи.
І таких історій в нас за час Jazz Bez є багато. Але найголовніше це те, що Jazz Bez живе, і таким чином живе Марек. І живуть його ідеї.
Маркіян Іващишин дуже вболівав за своїх, за львівських. І він мріяв щоб музиканти зі Львова були на світовому рівні. Добре, що ідея Jazz Bez продовжує жити. А основна ідеєя – ламати кордони як в мисленні так і в реальному житті, через музику, через джаз, через джазову культуру. Найголовніше, що цей фест єднав міста, єднав людей, єднав музикантів.
Багато проектів створилось спеціально для Jazz Bez.
Важливо, що фестиваль єднав на тільки міста України, але єднав Україну з Польщею через джаз, через культуру і це найвища дипломатія! Впевнений, що ми переживемо ці непрості часи, все стане на свої місця. А Jazz Bez продовжить своє життя в цих маштабах, як було раніше. І Маркіян Іващишин буде з нами завжди, поки буде жити джаз у Львові.
Щодо цьогорічного фестивалю, то ми будемо грати з одними з кращих польких джазових музикантів, які рухають польский джаз вперед. Будемо грати композиціі кожного з учасників проекту. Хто любить інтелектуальний джаз, запрошуємо у неділю.
