5 та 6 грудня Львівський органний зал запрошує на ексклюзивну програму «Литовський авангард» за участі знаних музикантів з Вільнюса – флейтиста Вітаутаса Ошкініса, скрипальки Діманте Меркявічюте та органіста Бенаса Йонушаса (орган). Програма литовських митців молодої генерації розширить ваші уявлення про нову музику Європи та подарує незабутній мистецький досвід. Про виступи в Україні під час повномасштабної війни та музику, яка дарує нові емоції, ми розпитали у флейтиста Вітаутаса Ошкініса, який вже втретє виступатиме на сцені Львівського органного залу.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1599052 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1599052{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Як часто ви буваєте в Україні? Що змушує вас повертатися сюди знову у часі великої війни?
Це буде мій четвертий візит в Україну. Вперше я був тут у 2019 році – тоді відвідав Київ, Чернівці та Львів. З того часу я бував у Львові двічі – у листопаді 2023 року та цьогоріч у жовтні. Усі ці подорожі об’єднувало одне – я грав музику для народу України. Певно це і є причина, чому я повертаюся – я хочу зберегти цей зв’язок, особливо під час війни. Це дуже цінно для мене.
Що ви відчуваєте під час концертів для української публіки?
Я відчуваю, що в цей момент музика є найважливішою, адже це все, що я маю, коли я на сцені. Словами неможливо передати те, наскільки я захоплююся стійкістю українців, і я не можу вдавати, що розумію біль, яку Україна витримує прямо зараз. Тому все, що я можу зробити, це просто поділитися музикою. Роблячи це, можливо, я подарую трохи радості для слухача.
Вітаутас Ошкініс
Ви вже виконували імпровізації, присвячені Україні у Львівському органному залі. Чи знайомі ви з авторською музикою українських композиторів? Чи відома українська музика в Литві?
Мушу визнати, що я не дуже добре обізнаний у цій галузі. Вже деякий час я граю кілька композицій Миколи Лисенка та Володимира Губи. Також я знаю деякі українські народні мелодії, наприклад «Пливе кача». В Україні є чудові поп- та рок-гурти, і я думаю, що ця українська музика найбільш відома в Литві, тому що її часто можна почути по радіо. Мені особисто хотілося б познайомитися з сучасними творами камерної музики українських композиторів. Я вважаю, що українська академічна музика заслуговує більше уваги в Литві та інших країнах.
Буквально нещодавно львівʼяни слухали вас, вашу маму, органістку Юрате Лансбергіте, та німецького флейтиста Йоганнеса Густедта на XIV Львівському міжнародному органному фестивалі. Цей концерт запамʼятався новими звуковими враженнями та сучасним трактуванням сценічного простору й взаємодії з публікою. Розкажіть про музикантів, які приїдуть з вами до Львівського органного залу в грудні?
Цього разу я приїду з двома моїми дуже хорошими друзями, які виявилися чудовими та азартними музикантами. Імʼя скрипальки – Діманте Меркявічюте. Ми ходили в одну музичну школу, а потім одночасно навчалися в Литовській академії музики та театру, тому ми дуже добре знаємо один одного. Мені подобається грати з Діманте, тому що вона дуже експресивна і креативна музикантка. У концерті також візьме участь органіст Бенас Йонушас. Це талановитий виконавець, який також має досвід композиції. Грати з ним дуже цікаво, тому що він може робити це в широкому діапазоні стилів.
На двох концертах у Львові ви зіграєте твір Bottlenecks / Susigrūdimai Артураса Бумштейнаса. Знаю, що ви з Діманте та Бенасом виконували його не один раз і не в одній країні. Будь ласка, розкажіть про цей проєкт та його автора більше.
Цей проєкт з’явився завдяки ініціативі Діманте. Одного разу в неї виникла ідея, що настав час спробувати щось нове, тому вона замовила Артурасу Бумштейнасу твір, який пізніше отримав назву Bottlenecks.
Діманте Меркявічюте
Артурас Бумштейнас – дуже активний та відомий литовський композитор, чия музика виконується в усьому світі. Він працює на межі музики та звукового мистецтва, багато пише для театру та має власну щотижневу програму на Литовському національному радіо.
«Вузькі місця» — це композиція написана в дуже характерному для Бумштейнаса стилі: це звуковий ландшафт, який повільно розвивається, і в якому музичні події відбуваються поступово. Його структура дещо схожа на литовські поліфонічні народні пісні під назвою Sutartinės. Я думаю, ви би назвали цей стиль мінімалістичним, але це не мінімалізм, який зазвичай асоціюється з такими американськими композиторами, як Філіп Ґласс чи Стів Райх. У випадку Бумштейнаса музична фактура є більш непередбачуваною та випадковою: мелодичні лінії кожного інструменту генеруються випадковим чином і рухаються відповідно до власного пульсу. Загальний результат – музичний твір, насичений мікроструктурами, тому й називається «Вузькі місця».
Прем’єра відбулася в Копенгагені. Потім ми зіграли Bottlenecks у Литві, а потім знову поїхали презентувати цей твір за кордоном – у Кембриджі та Брістолі. Будемо надзвичайно раді представити цей твір у Львові!
Бенас Йонушас
Для кого буде особливо цікавим цей концерт?
Ми запрошуємо слухачів Львова прийти і послухати цю музику з відкритим серцем і душею. Це буде звуковий досвід, а не концертна музика в традиційному розумінні. Тривалість твору 45 хвилин. Я абсолютно впевнений, що цей вечір запамʼятається слухачам, які відчувають пристрасть до музики і люблять пригоди та відкриття. Також хочу додати, що на початку концерту ми зіграємо імпровізацію, яка буде своєрідним представленням наступного проєкту, над яким ми працюємо. Гарантую, що це також залишить круті враження!
До речі, ви надаєте перевагу класичному чи сучасному репертуару?
Чомусь так склалося, що я граю переважно сучасну музику. Але моя музична підготовка та освіта ґрунтуються на класичному та романтичному репертуарі. Я не можу (і не хочу) уникати величі класики, такої, як, наприклад, Йоганн Себастьян Бах. Я б сказав так: класична музика є джерелом натхнення, але є й інші джерела музичних ідей, тому я прагну бути відкритим до всього.
На вашу думку, яка музика потрібна сьогодні людям? Яку користь та переваги може дати класична музика людям третього тисячоліття?
Це дуже широке запитання, і я не хотів би узагальнювати. Але я можу поділитися такою думкою: я вважаю, що музика має виходити з душі музиканта і досягати душі слухача; в ідеалі це має створювати піднесену реальність, яку неможливо описати словами – якусь спільну мрію. Незалежно від того, який тип музики може цього досягти, він повинен бути присутнім. При цьому я є виконавцем і класичної, і сучасної імпровізаційної музики. Тому я вважаю, що такий репертуар може запропонувати цікаву альтернативу в час, коли музика на більшості радіостанцій, у торгових центрах і кафе звучить дуже схоже скрізь – хоч то Львів, Вільнюс, Нью-Йорк чи будь-де в нашому глобалізованому світі.
