26 березня 2005 р., пішла з життя чудова актриса, народна артистка СРСР Клара Лучко. У Радянському Союзі це ім’я знали всі завдяки фільмам “Кубанські козаки”, “Циган” і “Повернення Будулая”, інформує Ukr.Media.
В середині 1990 вона перестала зніматися в кіно, і на батьківщині про неї почали забувати. А ось за кордоном її заслуги перед кінематографом оцінили з гідністю: в 1996 році в США вона заслужила титул “жінки світу”, а в 2000 у Великобританії їй присудили титул “жінки тисячоліття”.
Артистка зі світовим ім’ям народилася в селі під Полтавою. Її назвали на честь революціонерки Клари Цеткін. Про своє дитинство актриса пізніше згадувала:
“Мене в принципі ніхто не виховував. Бо мама працювала головою колгоспу в одному селі, а тато був директором радгоспу, але в іншому. Я жила з бабусею. Це була мамина рідна сестра, але ми називали її бабусею. Я з нею прожила майже все своє життя. Я була замкнутою дівчинкою. Багато читала, міркувала, думала, вела щоденник. Дуже любила кіно і мріяла про сценічну кар’єру з дитинства”.
У школі Клара Лучко займалася в театральному гуртку, хоча її захоплення не підтримували батьки. Коли в 1941 році почалася війна, сім’я Лучко поїхала в евакуацію у Казахстан, де Клара закінчила школу. Там же вона вступила до ВДІКу. А після війни, коли інститут повернувся до столиці, Лучко продовжила там навчання на курсі Герасимова і Макарової.
Хоча в Інституті здатності Клари Лучко ніхто з викладачів не вважав видатними, вона успішно закінчила навчання і отримала диплом з рекомендацією:
“Лучко — Тургенєвська героїня, їй підійдуть ліричні класичні ролі”.
Однак її кінокар’єра почалася зовсім не з тургенєвських панянок. У 1948 році Сергій Герасимов запросив її у свій фільм “Молода гвардія” на роль тітоньки Марини, хоча вона мріяла про роль Уляни Громової. Потім вона знялася ще в декількох фільмах, проте роботи були невдалими, і Клара почала сумніватися в правильності вибору своєї професії.
Одного разу на молоду актрису звернув увагу режисер Іван Пир’єв і запросив її на проби на роль молодої колгоспниці Даші Шелест у своєму фільмі “Веселий ярмарок”. Її затвердили, і вона вирушила разом з іншими акторами на зйомки в радгосп “Кубань”, де всім їм довелося працювати нарівні зі справжніми колгоспниками — Пир’єв вважав, що це їм допоможе вжитися в ролі. Фільм сподобався Сталіну, тільки він порадив поміняти назву — так вся країна побачила “кубанських козаків”.
Ця роль принесла Кларі Лучко всесоюзну популярність. Молода актриса стала лауреатом Державної премії, на Кубані їй присвоїли звання почесної козачки, а в місті Курганінську в 2005 році їй поставили пам’ятник. Вона зізнавалася:
“Мені писали тисячі глядачів, вони дивилися фільм багато разів і всі пісні знали напам’ять. На мене обрушився шквал листів від женихів. Писали з усієї країни, пропонували руку і серце”.
Однак її обранцем став актор Сергій Лук’янов, який зіграв головну роль в “кубанських козаках”. Через рік після зйомок вони одружилися і прожили разом 15 років.
У 1955 році Ян Фрід запросив Лучко в свій фільм “Дванадцята ніч” за однойменною комедією Шекспіра, де вона повинна була зіграти відразу 3 ролі. Багато хто сумнівався в тому, що актриса впорається з цим завданням, проте результат перевершив всі очікування. Картину відправили в Единбург на Шекспірівський фестиваль, і вона отримала блискучі рецензії від шекспірознавців. А коли 45 років по тому в Кембриджі визначали кращих актрис в історії, Клару Лучко удостоїли титулу “жінка тисячоліття в області кінематографа”.
У 54 роки чоловік Клари Лучко помер від інфаркту, що стало для неї великим потрясінням. До того ж все рідше стали надходити пропозиції про зйомки. Роль Клавдії в “Цигани” і “Повернення Будулая” повернула їй колишню популярність. А через 8 років після смерті чоловіка актриса знову вийшла заміж — за журналіста Дмитра Мамлєєва. Про цей шлюб вона говорила:
“Знаєте, головне — це розуміти один одного. Я часто їду на зйомки, в експедиції. Він ніколи не дорікає мені за те, що вдома щось не так, що я чогось не встигаю. Він розуміє, що таке робота, і я його розумію. Тому, напевно, ми і живемо так добре”.
Клара Лучко продовжувала зніматися в кіно до середини 1990, а потім залишила кінематограф, хоча могла зніматися і далі — і в 75 років актриса чудово виглядала. 26 березня 2005 року її не стало. Причиною смерті був тромб, що відірвався.
Актриса говорила:
“Протягом усього мого життя траплялося багато і поганого, і хорошого, але у мене виробилося одне правило, яке я неухильно виконую: ніколи не показувати, що тобі погано. Якщо на душі гидко і я відчуваю, що не зможу на людях сказати У мене все добре, то просто не виходжу з дому”.
