Післясмак від перегляду трилера «Єретик», 2024 з Х’ю Грантом у головній ролі

Сюжет. Дві дівчини мормонки, перебуваючи в церковній місії, обходять будинки потенційних прихожан, роздаючи брошури та проводячи роз’яснювальні бесіди. Вони потрапляють до будинку до чарівного усміхненого літнього чоловіка, який на недільній службі в парафії виявляв інтерес до мормонів. Погодившись на його пропозицію випити чаю з чорничним пирогом, дівчата заходять до нього додому, навіть не підозрюючи, що потрапили в смертельну пастку, вибратися з якої живими майже неможливо.

Одразу після перегляду я поставила фільму 1 бал з 10. Мені було погано фізично. Щось на зразок панічної атаки. Почуття безпорадності та страху за себе, за близьких. Як уберегти себе, як захистити дітей, як навіяти їм, що не можна довіряти незнайомим людям. Що навіть найчарівніший літній сусід насправді може бути маніяком. Пару днів прокручувала все в голові й зрозуміла, що фільм зроблено майстерно і заслуговує на найвищий бал. Нас глядачів майстерно провели через цю історію кілька разів даючи надію на хепі-енд і забираючи її. Фінал неоднозначний, принаймні для однієї з героїнь.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Зупинюся більш докладно на кількох моментах

По-перше, чергове моє браво і бурхливі оплески Х’ю Гранту. Пам’ятаю в молодості це був найнелюбіміший мій актор, присутність якого у фільмі означала, що я цей фільм дивитися не буду. І ось останні років 5-6 він не перестає мене дивувати — кожен створений ним образ чіпляє, залишається в пам’яті. Тепер я чекаю кожен новий фільм з ним і ще жодного разу не була розчарована. Чи то він з віком вийшов на якийсь неймовірний рівень майстерності, чи то я подорослішала, чи то всі разом ми змінилися. Після перегляду фільму я прочитала, що цю роль писали спеціально для нього і, на мою думку, впорався він з нею ідеально.

По-друге, мормони. Звичайно, знала про цей релігійний рух до фільму, але без подробиць. Не можу не погодитися з героєм Х’ю Гранта — засновник общини мормонів викликає масу питань і сумнівів і в його компетенції, і в його благочесті, і в його справжніх цілях.

По-третє, надія на хепі-енд. Автори фільму занурюють нас у цей кошмар поступово. Спочатку ми відчуваємо легке занепокоєння в сцені приходу дівчат до будинку містера Ріда (Х’ю Грант). Непояснене занепокоєння: перед нами інтелігентна літня людина, усміхнена, чарівна, що жадає нових знань — немає причин для тривоги або страху, але почуття тривоги виникає одразу, як тільки дівчата в обхід встановленого протоколу відвідувань потенційних прихожан, заходять до будинку не переконавшись, що в будинку є жінка. Одразу стає зрозуміло, що це страшна помилка. Я не шукала жодної інформації про фільм перед переглядом, все, що я знала — що в головній ролі Х’ю Грант і що, судячи з назви, фільм про релігію. Тому, коли містер Рід починає свою релігійну балаканину, я подумала, що все чого він хоче від дівчат — зречення від їхньої релігії, він покаже їм як швидко вони відступили і що їхня віра не істинна і відпустить їх. Потім нам показали відкрито покладений канцелярський ніж, одночасно накал пристрастей у кімнаті досяг свого піку, і я сподівалася, що він хоче спровокувати їх напасти на нього — знову ж таки покаже їм як слабкі вони, як мало в них віри і як мало треба, щоб вони перетворилися на вбивць і на цьому все закінчиться. Коли дівчатка вже опинилися в підвалі і стало зрозуміло, що нічим хорошим це точно не закінчиться, з’явився настоятель їхньої церкви і виникла надія, що він побачить велосипеди дівчаток або почує їхні крики і врятує, але й цій надії не судилося збутися. Подальші події у фільмі — нескінченний кошмар. Але нас майстерно провели по всіх цих станах: надія — розчарування — надія — розчарування — надія — кошмар. Віддамо належне сценаристам і режисеру, фільм вийшов запам’ятовуваний з довгим післясмаком.

По-четверте, фінал. Відкритий, незрозумілий. Можна трактувати по-різному. Одна з дівчат вибирається назовні, але вона серйозно поранена і без термінової медичної допомоги загине. При цьому телефон чомусь не ловить сигнал. Коли він не працював у будинку цьому було пояснення — будинок обшитий металом з метою не пропускати жодні сигнали в будинок і з нього, але чому телефон не ловить на вулиці? Або все-таки це не вулиця і дівчина, загинувши, перемістилася в інший світ? На кисть її руки сідає метелик. Точнісінько як вона описувала подрузі, що після смерті перетвориться на метелика і буде сідати на пальці рук коханим людям, щоб вони точно знали, що це вона. Що означає цей метелик? Що це її загибла подруга дає про себе знати? Але метелик зникає, наче його і не було. Ніби це була галюцинація. А чи вибралася наша дівчина? Або вона залишається в тому жахливому підвалі і це її видіння перед смертю?

Звичайно, у фільмі є свої дивності та нелогічності. Скажімо історія з підміною провидиці, в тому вигляді в якому нам її показали вона неможлива. Дівчат не було біля столу кілька хвилин, неможливо за такий короткий час: відсунути стіл (з грюкотом), відкрити залізний люк (з грюкотом), скинути труп, вилізти іншій жінці, закрити люк (з грюкотом), повернути стіл (з грюкотом) і при цьому дівчатка, які знаходяться буквально поруч, нічого не почули. Потім ці жінки в клітках у підвалі. Очевидно, вони опинилися там так само, як і наші дівчата, невже їх ніхто не шукає? Немає повідомлень по телебаченню, що конкретно в цьому місті в цьому районі зникають жінки? Невже ніхто не знає з місцевих історію цього будинку, що там у скелі є підвал, ну не сам же містер Рід його довбав пів життя, це робили будівельники. Це, звичайно, дрібниці, але ось такі питання все одно виникли при перегляді.

Релігійні міркування містера Ріда мене не зацікавили зовсім, ну тільки лише їхня мала частина, де він піддає сумнівам особистість і компетентність засновника релігійного руху мормонів, в цій частині погоджуся, а все інше — балаканина, не більше того.

Що хотів усією цією історією сказати автор? Може бути я невірно почула автора, але на мою думку головне — не порушуйте протоколів з безпеки, вони всі написані кров’ю. Сказано вам не заходити до будинку до чоловіка, якщо ви не бачите там жінку, значить заходити не можна. Хоча конкретно в даній історії роль дружини могла зіграти одна з полонянок, вони налякані, психологічно пригнічені, роблять все, що містер Рід їм велить.

Рекомендую чи до перегляду? Так, особливо юному поколінню, щоб вони усвідомлювали, що за чарівною посмішкою може ховатися монстр, і що не треба довіряти незнайомим людям.