Образа — один із найпоширеніших наших гріхів. Ми безліч разів протягом життя ображаємося, гніваємося, засуджуємо… Дуже часто з образи починаються всі інші гріхи, які шкодять нашому духовному стану.
Будь-яка образа починається з гордості. Це стається тому, що ми вважаємо, ніби люди мають поводитися інакше — так, як хочемо ми. Цим самим ми показуємо, що краще за Бога знаємо, як слід чинити людям і як має бути улаштований цей світ.
Ми ображаємося не лише на людей, а й на Бога — за те, що Він не дає нам бажаного. Крім того, можемо ображатися й на самих себе за те, що забракло духу повестися правильно в певних ситуаціях. Причин для образ може бути безліч.
І чим більше людина образлива, тим більше в ній гордості. Людина смиренна не буде ображатися, тому що буде приймати все так, як воно є насправді, і за все дякувати Богу.
Але людина горда завжди буде чимось не задоволена. І люди поводитимуться не так, і Бог не даватиме того, що їй потрібно.
Така людина завжди буде чимось невдоволена, а проблема насправді не в навколишньому світі, а в ній самій. І єдине рішення — змінити ставлення до того, що відбувається.
Крім того, треба розуміти, що більшість образ, які нас мучать, відбуваються через метушню. Зараз ми їх нескінченно прокручуємо в голові, але мине час — і ми навіть не згадаємо про це переживання. Це означає, що це все — несерйозні речі.
Варто пам’ятати й таке: коли ми на когось ображаємося, цій людині це ніяк не шкодить. Ми шкодимо тільки своїй душі. Ображаючись, ми шкодимо собі.
Дуже важливо розуміти, що образа може бути не просто гріхом, в якому нам треба сповідатися, вона може шкодити нам на фізичному рівні. Тому що образа спричиняє негативні емоції, погані думки, що може призвести до зневіри і навіть хвороби. Коли образа не минає роками, це може негативно позначитися на здоров’ї. Сильні, тривалі переживання, пов’язані з образою, вважають одним із психосоматичних чинників, що можуть підвищувати ризик розвитку серйозних хвороб. Коли людина розкаюється і прощає тих, на кого все життя ображалася, іноді навіть хвороба може відступити.
Завжди потрібно пам’ятати, що будь-яка наша образа може завадити нам увійти в Царство Небесне. Людина може раптово піти з життя з образами на інших людей. А буває, що ввечері посварилася з чоловіком, а вночі його не стало. І прощення вже не попросиш…
Проблема образ нам дуже сильно отруює життя. Ми всі зараз стали більш образливі, менш терплячі, більш вимогливі. Щойно щось не так — люди вступають у конфлікт. Немає бажання миритися і якось по-доброму вирішувати питання. Одразу виникає бажання домагатися свого, влаштувати сварку на порожньому місці.
У молитві «Отче наш» говориться: «… прости нам провини наші так само, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Тобто ми Бога просимо пробачити нас так, як ми прощаємо інших.
Уявімо на мить: якби Господь прощав нас так само, як ми прощаємо інших… Страшно стає. Тому що прощати ми зовсім не вміємо.
Є історія про те, як в одному монастирі помирав чернець. І він був радісний і спокійний. І брати його запитали: «Тобі не страшно вмирати?». І він відповів: «А чого мені боятися, адже Господь прямо сказав, що якщо ви всіх простите, то і Я вас прощу. А я всіх простив, ні на кого зла не тримаю, тому я з радістю чекаю зустрічі з Богом».
Нам не потрібно за будь-яку ціну домагатися відплати чи справедливості. Господь Сам все вирішить так, як ми собі навіть уявити не можемо.
Крім того, треба молитися і просити Господа дати сили, щоб пробачити. Хіба Господь не відповість на таку молитву?
