Буквально за кілька годин до того, як будуть розподілені нагороди 75-го Каннського кінофестивалю розповімо ще про сім фільмів, які брали участь у конкурсі та поза ним.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1543549 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1543549{ margin: 0!important; } }
У фестивальних кулуарах перемогу прогнозують корейському фільму «Рішення піти» режисера Пак Чхан-Ука. У Каннах свого часу показували його «Олдбоя», «Спрагу» та інші фільми. Фільм по суті є детективом: триває розслідування загибелі чоловіка. Сюжет досить простий. Усе інше – ні.
«Рішення піти»
Щоправда, Пау Чхан-Ук відходить від улюбленої справи шокувати глядачів. Він виглядає таким, що викристалізував свій стиль та уже не потребує епатажу. Щоправда, нова картина виглядає надто комерційною для Канн. Утім, якщо «Паразитам» вдалося, то чому б «Рішенню піти» не мало б вдатись.
Залишається вірним собі й ще один каннський завсідник Арно Деплешен із картиною «Брат та сестра». Мелвіль Пупо та Маріон Котіяр віртуозно зображають любов-ненависть брата та сестри. Він – письменник, вона – актриса. Усе їх життя між ними триває конфлікт, який не має певної реальної причини.
«Брат та сестра»
Як завжди у Деплешена, родинні розбірки, багато діалогів та прекрасна акторська гра, яка, як локомотив, тягне за собою досить мляву історію.
«Брати Лейли» Саїда Рустаї – також про родину. Це історія 40-річної Лейли (Таранех Алідусті, мабуть, одна з кандидаток на нагороду за найкращу жіночу роль), яка дбає про свого батька та братів в Ірані, зіткнувшись із бідністю в країні, охопленій економічними санкціями. Лейла планує розпочати бізнес, щоб вивести свою сім’ю з бідності. Це майстерно зроблена картина, де, можливо, надто багато розмов, проте не бракує тонкощів і режисуру, і акторської гри.
«Брати Лейли»
«Умиротворення» Альберта Серра може отримати приз за найбільш експериментальний фільм конкурсу. Оскільки такого немає, то режисер, який вперше опинився у конкурсі, змагатиметься на загальних умовах.
«Умиротворення»
Тут теж багато діалогів, запаморочлива тривалість та заморочена картинка. Проте загалом це жорстка колоніальна притча, від якої, попри яскравий південний антураж, залишається відчуття неминучого Апокаліпсису. А Бенуа Мажимель у головній ролі виглядає чи не найкраще за останні роки.
Після «Золотої пальмової гілки» для прекрасних «Магазинних злодюжок» від Хірокадзу Корееди очікували чогось подібного, та не менш прекрасного. Так і сталося із «Посередником». Сюжет крутиться довкола дитини, яку мати залишила у вікні життя. Цим користаються торговці дітьми, які мають віддати немовля на всиновлення. Вони не знають, що за ними стежать детективи. Тож купа героїв та подій об’єднані долею дитини.
«Посередник»
Корееда зворушливий, дотепний, ніжний та просто цікавий. Варто зауважити, що знято його корейського. Так що після французького вояжу у «Правді» режисер продовжує освоювати нові території.
Молодий бельгійський режисер Лукас Дронт свого часу гучно переміг в «Особливому погляді» із фільмом «Дівчина». Цього разу, у «Близько», він розповідає про двох друзів-підлітків та про конформізм та зраду. Прекрасна картинка, вродливі та тонкі актори, попри їх ніжний вік. Утім фільму дуже бракує драйву попереднього фільму. Все якісно, технічно та дуже передбачувано.
«Близько»
І, на завершення – «Елвіс», який показали поза конкурсом. Це знятий з великим розмахом фільм База Лурмана («Мулен Руж», «Великий Гетсбі»), який успішно перетворює кітч на художній прийом.
«Елвіс»
Запаморочливі костюми, принадливий Остін Батлер, очікувано прекрасний Том Генкс, музика, музика та ще раз музика. Маємо усі складові доброго глядацького кіно. Чекаємо в кінотеатрах.
А ще чекаємо на рішення каннського журі, яке настільки не передбачуване, що прогнози робити марно. Краще згодом проаналізуємо результати.
