Екс-віагрянка завжди любила виклики.

Переможниця “Танців з зірками-2020” Санта Дімопулос в ексклюзивному інтерв’ю розповіла про стосунки з чоловіком, танцювальне минуле і конкурси краси, інформує Ukr.Media.

“Я танцювала в дитинстві, і це був один із найщасливіших періодів мого життя. Мова тіла для мене рідна і зрозуміла. Але я вже близько двадцяти років не стояла на паркеті і мріяла про “Танці з зірками”. Хоча, зізнаюся чесно, абсолютно не була до цього готова. Я усвідомлено народила бажану дочку, якій хотіла присвятити максимум свого часу в перші пару років. Я була далека від своєї спортивної форми — зайві вісім кілограмів. Але довго над пропозицією взяти участь не роздумувала, адже, запустивши свою мрію в космос, не можна від неї відмовлятися!”, — каже зірка.

“Я завжди любила виклики — звідси участь у конкурсах краси, “Фабриці зірок”, “Віагрі”, у Чемпіонаті світу з фітнесу, нових для нашої країни бізнесах. Попри титанічні зусилля, це потужний ривок у розвитку особистості, сили волі, фізичної та емоційної витривалості”.

Санта їздила на Чемпіонат світу з фітнесу один раз і привезла золоту медаль для нашої країни. На конкурсах краси зірка зазвичай займала друге або третє місце.

“Чи було мені прикро? Так, тому що я була незрілою дитиною. А зараз я кайфую вже від самого процесу і не фокусуюся тільки на перемозі. Адже головний мій конкурент — це Санта Дімопулос”.

Також переможниця танцювального шоу відверто розповіла про стосунки з чоловіком.

“Чоловік мене до партнера не ревнує. Або зовсім цього не показує. Він настільки мудрий, самодостатній і впевнений в собі (і в мені теж), що навряд чи його відвідують такі думки. Наші відносини мають глибокий фундамент у вигляді довіри, поваги і спільних цінностей, тому ми не даємо таким деструктивним почуттям, як ревнощі, їх псувати. Іноді моя східна сторона включається, але я контролюю цей процес”.

  4-й Міжнародний кінофестиваль Kharkiv MeetDocs через посилення карантину у Харкові відбудеться в онлайн-форматі

Санта хотіла б, щоб її діти вміли бути по-справжньому щасливими і жили у красивому стані свідомості, з відкритим серцем.

“Щоб уміли радіти простим, але безцінним речам. Щоб могли гідно приймати всі виклики на своєму шляху, були милосердними, хоробрими, чесними — з собою у першу чергу. Не хочу, щоб у них був мій синдром відмінника. Постійно відстежую це і працюю, щоб не заганяти себе”.