p.p1 {margin: 0.0px 0.0px 0.0px 0.0px; font: 18.0px Times}
span.s1 {letter-spacing: 0.0px}
span.s2 {letter-spacing: 0.0px; background-color: #ff2500}
span.s3 {letter-spacing: 0.0px; background-color: #fee481}
span.s4 {letter-spacing: 0.0px; background-color: #c9cdff}
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1510164 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1510164{ margin: 0!important; } }
У Львівській філармонії відбудеться прем’єра дитячої опери «Серце Оксани» першої української професійної композиторки Стефанії Туркевич. 8 листопада о 13:00 та о 16:00 прозвучить опера, яка подолала непростий шлях для того, щоб її почули та побачили. Написана першою українською жінкою-композиторкою Стефанією Туркевич у Великій Британії, вперше поставлена у Канаді, композиція ще ні разу не виконувалась в Україні. Лише через 60 років після написання опера буде поставлена у Львові.
«Ім’я Стефанії Туркевич (-Лісовської, -Лукіянович) від початку 1990-х років потроху повертається у музичне життя Львова, адже це ім’я було присутнім і добре знаним в мистецьких колах цього міста у 1920–30-х роках минулого століття! Перша професійна жінка-композиторка, авторка творів в багатьох жанрах, написаних переважно вже після еміграції 1946 року до Англії – це ряд камерно-інструментальних творів, симфонії, а також – балети та опери. Весь цей пласт, окрім вокальних творів (видані у Львові на початку 2000-х рр.) та симфоній – залишався загадковою terra incognita, поки ми не отримали за згодою родини з рук Павла Гуньки весь фотоархів спадщини композиторки», – розповів ZAXID.NET директор філармонії Володимир Сивохіп.
На репетиції (фото Анастасії Іванової)
У 2020 році проект постановки дитячої опери «Серце Оксани» став одним із переможців конкурсу «Фокус на культуру» від Львівської міської ради. У постановці задіяно понад 60 учасників, серед яких дуже багато дітей, інструментальний ансамбль симфонічного оркестру Львівської філармонії, 8 солістів, дитячо-молодіжний камерний хор «Жайвір» та балетна школа-театр L.Stage.
Прем’єра дитячої опери стане одним із перших кроків до відкриття творчої спадщини незаслужено забутої композиторки, творчість якої у радянські часи опинилася під забороною.
«Ентузіазм диригента Сергія Хоровця, який загорівся власне партитурою дитячої Опери «Цар Ох, або Серце Оксани», ентузіазм Львівської національної філармонії при складанні проекту для щорічного конкурсу «Фокус на культуру» від ЛМР, багатомісячний творчий ентузіазм всієї режисерсько-постановочної групи підводять нас до тієї чарівної миті, коли все здійсниться!», – говорить Володимир Сивохіп.
«Серце Оксани» – це казкова історія про дівчинку Оксану та її двох братів Романа та Влодка. Оксана шукає братів, яких забрав у своє царство Цар Ох через їх непослух. Дівчинка звертається по допомогу до Зірок, Вітру, Місяця та Сонця. Для того, аби здобути їх прихильність, вона робить їм подарунки: Вітру віддає черевички, Зіркам – стяжечки, а Місяцю – свої коси. Однак жоден з них не допоміг дівчинці. Тоді Оксана звертається до Сонця, жертвуючи серцем.
Напередодні події ZAXID.NET поспілкувався з режисером Олегом Онещаком, який розповів про особливості постановки на філармонійній сцені та про те, чого очікувати від опери й дітям, і їх батькам.
Олег Онещак (фото Катерини Сліпченко)
Ви працюєте в театрі ім. Леся Курбаса, а також уже кілька років керуєте дитячою театральною студією. Який досвід був для вас кориснішим, театральний чи досвід роботи з дітьми?
Думаю, театральний. Я все-таки більше актор. І нарешті я зрозумів, що то легша професія, ніж режисер. Менш відповідальна професія. Я б навіть сказав – безвідповідальна. Бо режисер відповідає за все, в тому числі і за те, що робить актор. Дуже складно витягнути ідею з середини та передати акторові, щоб реалізувати її через нього. Це непросте завдання.
Для мене вистава «Серце Оксани» стала першим досвідом роботи над оперною постановкою. Спочатку я працював зі співаками, щоб зрозуміти, що можна зробити. І поступово зрозумів, що можна робити практично все. Уся команда відкрита до пропозицій без страху помилок. Тому є легкість.
Розкажіть, будь ласка, трохи докладніше про саму оперу.
Її створено за мотивами казки «Цар Ох», вона як вистава, якщо не помиляюсь, не була поставлена ніде. У Канаді була більш концертна постановка. А от, власне, як вистава вона буде поставлена вперше.
По сюжету є родина, є четверо дітей. Найменша – немовля, так що вона не відіграє великої ролі в цій історії. Батько десь за горами воює. Є два старші сини, їх вік не вказаний, але так виглядає, що вони одного віку, може близнюки. Вони є страшними розбишаками. Вони мають сестру Оксану. Мама відправляє їх до лісу. Цар Ох забирає братів, бо вони засильно охали та насміхались з нього.
На репетиції (фото Анастасії Іванової)
Оксана йде їх шукати, зустрічається з Вітром, Місяцем, приходить до Сонця. Але вона вже нічого не має, бо роздала все у цих пошуках, тож віддає найцінніше – своє серце. І це є кульмінацією вистави. Після жертви сестри брати змінюються. Ну, і звичайно, все закінчується хепі-ендом.
Мені здається, що Стефанія Туркевич захоплювалась Лесею Українкою. В неї навіть є опера «Мавка». І її Ох мені нагадує тих всіх міфологічних персонажів з «Лісової пісні», які ображаються, коли їх називають нечистою силою, вони є оберегами лісу. І Ох не є втіленням нечистої сили. Він несе важку ношу, усі охи світу. І чим більше люди охають та нарікають на життя, тим важче йому стає. Тож він хоче, щоб люди менше охали та ахали, а більше веселились.
В цій історії мене дуже вразило, що Стефанія Туркевич є першою українською жінкою-композиторкою. І це вже було в ХХ столітті. Чи є в матеріалі відчуття, що це саме жіноча історія?
Я не думав про це, але справді, ця музика дуже легка та м’яка, дуже лагідна. Може, в цьому можна знайти жіноче начало. Але ж не в статі річ, мабуть. Якби оперу написала, наприклад, Оксана Линів, вона була б, переконаний, динамічною та бойовою, стіни б розлітались. Я ж не знаю, якою людиною була Стефанія.
На репетиції (фото Анастасії Іванової)
Чому людина має привести дітей на цю виставу?
Мені дуже подобається, що філармонія послідовно працює над проектами, які привертають дітей до класичної музики. Думаю, це одна з причин прийти на виставу.
Сама історія не має, мабуть, повчального характеру. Ми більше робимо акценти на образність. Ми навіть з художником робимо її в стилі розмальовки. І декорації, і костюми будуть трохи незакінченими, щоб можна було собі в уяві то домалювати.
Колись Клім казав, що в кожній людині є чоловічок, якщо його завести, то він буде танцювати разом з актором. Тож мені б дуже хотілося завести в кожній дитині такого чоловічка. Щоб діти знали, що опера – то не нудно. Очевидно, що ми не можемо сперечатися з мультфільмами та ґаджетами. Це безглуздо в будь-якій постановці. Важливо розуміти, що то просто інша мова. Наприклад, ми навмисне не використовували відеопроекцію. Буде такий театр-театр!
Цікаво, як воно буде сприйнято дітьми. Думаю, що наша вистава мала б втримати дитячу увагу, бо на сцені відбувається багато красивого. Але наразі я хвилююсь і погано сплю вночі.
На репетиції (фото Анастасії Іванової)
Опера «Серце Оксани»
- Диригент – Сергій Хоровець
- Менеджер проекту – Ірина Вакуліна
- Режисер – Олег Онещак
- Балетмейстер – Вікторія Ткач
- Дизайнерка костюмів та декорацій – Олександра Нагірна
- Художниця костюмів та декорацій – Наталя Сало
- Виконавці:
- Оксана – Ольга Томків-Верхоляк
- Роман брат – Володимир Щигіль
- Влодко брат – Сергій Кутепов
- Мама – Ірина Мельник
- Цар Ох – Володимир Шинкаренко
- Сонце – Марта Герега
- Вітер – Софія Накрийко
- Місяць – Матфей Денькович
- Балет (Жуки та Гриби, Вітер та Мавки, Місяць та Зірки) – Балетна школа-театр L.Stage (керівниця – Ірина Лампіко)
- Хор – Дитячо-молодіжний камерний хор «Жайвір» (керівниця – Наталія Чмир-Козяр)
Також вистави транслюватимуться на офіційних YouTube-каналі філармонії та на Facebook-сторінці Львівської національної філармонії.
