Актуальні новини

Стендап, сповіді та прокльони

З початком повномасштабного вторгнення Росії на територію України більшість львівських театрів перетворились на притулки для переселенців та волонтерські хаби. З часом стало зрозуміло, що їх основна функція є не менш потрібною. Тож театри потихеньку повернулись до вистав, і не лише до тих, які давно мають в репертуарі, але і до підготовки прем’єр.

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1545837 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1545837{ margin: 0!important; } }

Сьогодні говоримо про дві з них, які є безпосередньою реакцією на події, що почались 24 лютого. Йдеться про вистави «Іmperium delenda est» (на головному фото) у театрі Лесі Українки та «Шмата. Одного вечора у бомбосховищі» в театрі ляльок. Очевидно, що актуальність теми обумовлює певну плакатність форми. Зараз воно на часі. Далі побачимо.

«Іmperium delenda est» (фото театру Лесі Українки)

Жанр вистави «Іmperium delenda est» її автори позначають як «співи, вірші, сповіді, прокльони і один жарт». І все перелічене справді присутнє у виставі Дмитра Захоженка. Сенографія Олексія Хорошка як завжди поєднує функціональність, метафоричність та технологічність. Усю дію супроводжує відеоряд з руїнами українських міст, а костюми Марії Антоняк підкреслюють відьмацьку природу плачів та прокльонів, яку творять Ольга Васильченко, Таїсія Дацик, Зоряна Дибовська, Ольга Захоженко, Софія Лешишак, Анастасія Лісовська, Анастасія Перець, Оксана Цимбаліст.

Вони співають, кричать, читають вірші Катерини Калитко, Галини Крук та Мар’яна Пиріжка, написані після 24 лютого. Уже традиційні для цього театру автобіографічні монологи додають і без того чимало особистого у емоційну канву вистави.

Якщо говорити про неї дуже-дуже коротко, то це згусток емоцій та люті. На цій виставі добре викинути власні емоції, тут глядачі мають змогу і поплакати, і покричати.

  Модель Емілі Ратаковскі зізналася, що чекає на дитину

«Іmperium delenda est» (фото театру Лесі Українки)

Важко сказати, чи житиме ця вистава після війни. Надто вже вона схожа на викид енергетичного згустку, але зараз вона має неабияку не лише естетичну (спів просто чудовий, а вірші звучать органічно та непафосно), але й терапевтичну цінність.

Якщо у виставі театру Лесі Українки немає сюжету, проте є від початку визначені Чужі, а висновок зроблено однозначний: «Іmperium delenda est», то у виставі театру ляльок Чужого героям лише доведеться віднайти.

«Шмата. Одного вечора у бомбосховищі» сюжет має, хоч подій у п’єсі Андрія Бондаренка небагато. П’ятеро незнайомих людей прийшли до бомбосховища пересидіти повітряну тривогу. Усі різні, усі представляють якийсь певний типаж.

«Шмата. Одного вечора у бомбосховищі» (фото театру ляльок)

«Аж раптом, виявляється, що підвал, в якому сховалися наші герої, має свої непрості містичні таємниці, які потрібно розгадати, щоб врятувати себе і світ від чогось недоброго. Та на кожне зло знайдуться свої “добрі чари”, адже в українців є таємна суперзброя – міцний, щирий гумор», – йдеться в анонсі.

Тут теж не бракує прокльонів та конфліктів, тільки спочатку герої сваряться між собою, перш ніж віднайти зло.

Драматург Андрій Бондаренко та режисерка Яна Титаренко обіцяють комедійну драму з елементами стенд-апу на основі акторських імпровізацій. Саме стендап, особливо на початку вистави, змушує часом ніяковіти. Акторські інтонації нагадують КВН. Але на сповідях-монологах (на відміну від театру Лесі тут сповідаються персонажі, а не актори) все виправляється і дозволяє списати стендаперські (а можливо імпровізаційні) шорсткості на прем’єрну необкатаність вистави.

«Шмата. Одного вечора у бомбосховищі» (фото театру ляльок)

Додамо, що художницею вистави є Інесса Кульчицька, діють Олег Андрощук, Іван Макаришин, Володимир Бойко, Олександр Довгань, Ганна Назаревич, Ірина Остюк, Оксана Галів, Наталія Дяченко, Софія Мокрик, Анжела Семчук, Христина Гаврилюк, Слава Курилко.

  Світлана Тарабарова розповіла, чи спілкується зараз з колишнім коханим Дантесом

Вистава йде у справжньому бомбосховищі – на сцені «Нижнього залу» у підвалі театру, тож навіть у випадку повітряної тривоги вона не переривається. І ще цікаво: театр ляльок має на всіх героїв лише одну ляльку, тож актори виходять з зони комфорту. А це завжди цікаво для глядачів.

«Шмата. Одного вечора у бомбосховищі» (фото театру ляльок)

Без сумніву, спроба не лише проаналізувати наші актуальні емоції та переживання, але і посміятися над ситуацією, звільняючись від страхів. І приємно, що «Іmperium delenda est» у фіналі «Шмати» став доконаним фактом.

А ще обидві вистави містять багато нецензурної лексики, тож театр ляльок запровадив віковий ценз 16+, а театр Лесі Українки – 18+.

Залишити відповідь