Театри, музеї, культурні центри мають працювати

Театри повинні працювати там, де це можливо.

Вони можуть міняти графіки вистав, вони повинні мати шлях до укриття, якщо застане повітряна тривога, але актори, які залишились, повинні грати, а режисери повинні ставити, а люди повинні ходити в театр.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1539181 {
padding-bottom: 56.21%;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1539181{
margin: 0!important;
}
}

Щоб залишалися точки нормальності, точки цивільного життя, точки рефлексії, які допомагатимуть нам усім, травмованим війною – і переселенцям, і місцевим – мати до чого повернутися.

Це справді чудово, що театри стали місцями прихистку і волонтерськими хабами, але працівники театрів теж люди (!). Їм теж потрібно виживати, щоб не втратити професію, щоб заробити на чергову партію волонтерської допомоги, щоб залишитися тут, у нашій країні, а не виїжджати.

Музеї повинні працювати там, де це можливо.

Особливо ті, які подбали про свої фонди. Це дає можливість довести, що вони не мавзолеї, а центри освіти, центри діалогу, розвитку і нових знань чи навичок.

Працівники музеїв теж люди (!). Їм теж потрібно виживати і заробляти в тому числі на нову порцію допомоги війську. Щоб залишалися точки нормальності.

У Львові велетенська кількість переміщених осіб (як у нас кажуть – переселенців), які тут живуть самі, чи з дітьми, часом день, а часом тиждень, а, можливо, і залишаться тут…

Не усі вони на безгрошів’ї. Є різні. І є багато таких, які в стані оплатити квитки за виставу чи майстер-клас, читку чи лекцію. І є багато таких, які потребують цього – для себе, для дітей… Якщо не дати їм цього вибору – вони створюватимуть черги до інших закладів…

Сотні, якщо не тисячі людей культури – від студентів до реалізованих творців – виїхали з України на навчання, на резиденції, на стипендіальні програми, які створили для нас наші західні партнери.

Це важлива і надзвичайно потрібна підтримка у час війни. Нам залишається лиш поміркувати, яка частина з них повернеться після перемоги, як тоді виглядатиме наш культурний ландшафт?

Тому театри, музеї, філармонії, культурні центри повинні працювати.

Там, де це ще можливо. Бо це про якорі нормальності.

Оригінал