Відомий в Україні культурний хаб Collegium Management спільно з Львівським органним залом, Галицьким музичним товариством та Radio Skovoroda готують аудіосеріал із опер українського композитора кінця ХІХ – початку ХХ століття Порфирія Бажанського.
Про масштабний проект повернення з небуття імені Бажанського ми говорили з його керівниками проекту – Іваном Остаповичем та Тарасом Демком.
Хто такий Порфирій Бажанський, і чому його музика цікава? Такі перші питання виникають, коли чуєш про новий проект креативної команди Collegium Management. Бажанський народився у 1836 році на Галичині, був композитором, священиком УГКЦ та автором наукових праць про народну і церковну музику. А ще написав кілька сценічних творів: «Довбуш», «Олеся», «Весілля», «Марічка – татарська бранка з Покуття» та ін. Деякі його опери ставились театром товариства «Руська бесіда».
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1515596 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1515596{ margin: 0!important; } }
У кого виникла ідея досліджувати музику Порфирія Бажанського і дістати її з архівів на світ божий?
Іван Остапович: У мене. Було відчуття, що з цього може вийти щось цікаве.
Тарас Демко: Іван багато часу проводить в архівах, він читає, шукає, сканує. Любить копатись у всьому стародавньому.
І.О.: А потім воно стає в пригоді. Рукописні літографії опер Бажанського «Біла циганка» та «Довбуш» ми знайшли у Львівській національній науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника. Там є окремий фонд Бажанського.
//
Порфірій Бажанський
Чим саме цікава музика Бажанського?
І.О.: Бажанський – один із композиторів-священиків, яких на Галичині було дуже багато. Існує такий феномен, якого немає в інших культурах. Композитори-священики – це певна когорта людей, які попри те, що мали духовний сан, займалися світською музикою. Серед них найвідомішим, мабуть, є Михайло Вербицький, автор національного гімну України.
Композитором-священиком був і Сидір Воробкевич. Він був учителем Порфирія Бажанського. Чому так відбувалося? Отримати освіту в ХІХ столітті можна було зазвичай у семінарії, в тому числі – музичну освіту. Порфирій Бажанський закінчив Львівську духовну семінарію, також навчання музики проходив у вже згаданого Воробкевича та інших.
Бажанський відомий, зокрема, тим, що видав чотири тисячі українських народних мелодій у збірнику «Русько-народні галицькі мелодії». А також писав опери – він сам називає їх операми, але насправді, це щось схоже на зінґшпіль чи оперету – вони невеликі за обсягом, там багато розмовних діалогів. Це був доволі популярний жанр.
Про Бажанського, на жаль, не так багато можна знайти інформації та досліджень. Я зараз перелопачую пресу і спогади різних людей того часу, щоб дізнатися про нього більше.
Особливість музичного мислення Бажанського у тому, що він намагався на основі народної ритміки та мелодики побудувати нову систему. У нього є цілі наукові роботи, присвячені цьому. Але це не дуже вписувалося в класичну схему розвитку музики, тому Бажанського в свій час вважали дилетантом і не сприймали його творчість серйозно.
У пресі ХІХ століття про нього відгукувалися не дуже схвально. Проте Анатоль Вахнянин, депутат австрійського парламенту та один із засновників Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, вважав, що у Бажанського є позитивні моменти. Станіслав Людкевич у своєму виступі в 30-х роках ХХ століття казав, що Бажанський – це «музичний маніяк, сміття музичної літератури, яке засмічує смаки нашої молоді».
Така неоднозначна постать.
У ХХ столітті всі музичні шаблони зруйнувалися. Тепер ми можемо подивитися на Бажанського зовсім по-іншому. Моя думка як дириґента, сьогодні, з позиції часу, така: Бажанський був забутий через те, що не вписувався у традиціоналістську систему, за якою розвивалася тоді музика.
Бажанський не мав класичної європейської музичної освіти, я вважаю, що це зіграло великий плюс – він був незаанґажований класичною моделлю музичних структур.
Музична мова опер Бажанського дуже неординарна. У нього немає чіткої ритміки, ритм виникає на основі слова та швидко змінюється. Розміри 7/8 на 4/2. Тут жива музична мова, жива фактура.
У Бажанського дуже яскраві, я б сказав, з погляду сьогодення, авангардні мотиви, які переплітаються одне з одним, «неквадратні» за будовою.
Те, що Бажанський був забутий у свій час, також грає свою роль. Ми би по-іншому до нього ставилися, а зараз ми можемо подивитися на його творчість з позиції сучасності. Сьогодні людський слух краще сприймає цей «розрив шаблона». Тому його музика відкривається нам зовсім по-іншому, ніж його сучасникам.
Дуже багато в українській музиці є такого, що довгий час лежало на полиці, про це ніхто не знав, твори вважалися забутими чи навмисно замовчувалися. Ми вже не маємо права ставати осторонь і свідомо відмовлятися від свого надбання.
Іван Остапович
Що ще цікавого ви відкрили для себе у творчості Бажанського?
І.О.: Ми почали працювати над двома його операми – «Біла циганка» та «Довбуш».
Сюжет в обох доволі закручений. Там є і про кохання, і про чортів, і про ромів. Є дуже сміливі висловлювання, його герої говорять завжди прямо, без завуальованості. Це не опери – це згусток емоцій! Не скажеш, що це священик писав. Мелодрама ще та.
Яка мова лібрето цих опер? Чи буде вона зрозуміла сучасному слухачу?
І.О.: В операх «Біла циганка» та «Довбуш» є діалектизми, Бажанський старався передавати свої тексти живою мовою, як на його думку, говорили гуцули чи бояри. Ці діалектизми в цілому є зрозумілі для нас. Ми консультувалися з мовознавцями і вирішили зберегти мову оригіналу, подаючи деякі розшифровки незрозумілих слів.
Скільки тривають опери «Біла циганка» та «Довбуш»?
І.О.: Треба сказати, що їх ще ніхто не виконував. Я досліджував архіви театру «Руська бесіда», здебільшого ці зінґшпіль-опери ставилися там. Частина архівів театру була втрачена, але по тому, що збереглося, можу припустити, що його опера «Леся» ставилися, а от «Біла циганка» та «Довбуш» – ні. Щоб приблизно дізнатися, скільки вони тривають, треба їх зіграти. Працюючи з рукописом, ми побачили, що для цих опер потрібен інший підхід, ніж для класичних. Орієнтовна тривалість цих двох опер – дві години.
Чому Бажанського в радянський час не досліджували й не виконували? Адже ти зауважив, що він певний час був москвофілом, ніби, мав вписуватися в ідеологію?
І.О.: Бажанський – зовсім не підходящий для радянської ідеології композитор. По-перше, він був священиком. А композитор-священик в радянський час – це щось неможливе. Єдиний, кого намагалися «реабілітувати» за тих часів музикознавці, – це Вербицький, вони знаходили різні зачіпки, тільки щоб не забути його ім’я. Наприклад, твір »До Русі» інтерпретували як «До Росії».
Є свідчення того, що спадщина Бажанського цілеспрямовано знищувалася. Я читав дисертацію п. Антонюк, яка досліджувала архіви музичних фондів бібліотеки Львівської консерваторії. В цій дисертації є окремий розділ про цензурування. Пані Антонюк наводить акти виїмки документів з фондів у різні роки. Десь з 1945 по 1970-80 рр проводилися такі виїмки. На них чітко вказано рік, відповідальну особу та твори композиторів. І прізвище Бажанського там є.
В описі проекту «Бажанський. Опери» вказано, що він покликаний боротися з фейками. Розкажіть, що мається на увазі.
Т.Д.: Історично так склалося, що все українське сприймалося як меншовартісне. Митці мали великі проблеми через те, що були українцями. Як вже казав Іван, Бажанський був композитором-священиком. І досі ширяться фейки про те, що українська мова є меншовартісною, що українська культура є нецікава. Ми категорично не погоджуємося з цим. Тому ледь не кожен наш проект містить такий компонент, як боротьба з цими фейками.
Тарас Демко
Розкажіть, про етапи проекту.
Т.Д.: Проект має лишити кілька артефактів після себе. По-перше, це видання друкованих партитур Порфирія Бажанського. Можна багато слухати музику, концерт мине, глядачі поаплодують та підуть. А ми хочемо, щоб після цього проекту залишилися партитури, якими потім користуватимуться інші музиканти. Ми оформимо це в книгу. Це буде сучасне якісне видання. У нас вже є успішний досвід видання книжок. Ми видали збірник наукових праць, присвячений Станіславу Людкевичу.
Другий етап – це звукозапис опер, зведення музичного матеріалу і створення аудіосеріалу. В його створенні беруть участь оркестр, хор, режисери. Ми насичуємо звук звуковими картинами та ефектами, так би мовити, створюємо звукові декорації. У результаті вийде перший подібного роду аудіосеріал. Він буде складатися із 15-хвилинних серій – по 4 серії на кожну оперу. Серіал транслюватимуть наші партнери – Radio Skovoroda.
Користуючись тим, що оркестр та хор виконали твори, ми хочемо представити їх публіці також у концертному виконанні. Більшість проектів мають концерт як основне дійство, а у нас концерт – це те, що неможливо уникнути. Концертна постановка також буде транслюватися на Radio Skovoroda.
Мені це одразу нагадує ретро. Аудіоспектаклі по радіо. Чи не вважаєте ви, що в нашому світі візуалів, коли картинка супроводжує все, а якість до візуального контенту щоразу росте, аудіоформат не буде сприйнятий публікою?
І.О.: У мене є кілька думок із цього приводу. По-перше, ті технічні можливості, які були в «часи ретро», зовсім не ті, які є сьогодні. Завдяки сучасним засобам, ми можемо в навушниках відтворити найдрібніші деталі. Наприклад, якщо у нас по сюжету згори справа лунає постріл чи сурмить трембіта, ви в своїх навушниках можете почути цей постріл чи звук трембіти згори справа.
Ці звуки рушниці чи трембіти будуть записуватися спеціально для проекту?
Т.Д.: Звичайно, ми створюємо бази даних звуків, які ми будемо записувати «у полях» спеціально для проекту «Бажанський. Опери». Це такий собі цех звукових декорацій.
Це величезна робота! Набагато простіше було би взяти звуки із каталогу саунд-ефектів.
І.О.: Можна порівняти із створенням афіші за готовими шаблонами. Так можна зробити один раз, другий, але потім люди спитають: «А де ж тут авторське вкладення?» Ми віддаємося цьому проекту на повну. Це буде артефакт нашого часу, нашої діяльності.
Т.Д.: По-перше, світ інноваційних медіа дуже динамічний: виникають нові формати, соціальні мережі, деякі з них, наприклад, заточені виключно на аудіоповідомленням. Це має всі шанси на хайп! Аудіо – новий тренд в медіа. Бачу в цьому потенціал.
Друга думка, яку хочу висловити, стосується нових реалій, які приніс карантинний 2020 рік. Оперні театри та великі концертні зали дуже сильно скорегували свою роботу. Вони не можуть дозволити собі прийом тої кількості людей, що була до карантину, не отримують тої кількості доходів. А не секрет, що всі постановки є дуже коштовними. Наш проект є певною рефлексією на ці реалії. Ми хочемо досягти ефекту опери, синкретичного мистецтва, за допомогою сучасних технологій.
Чому аудіоопери діляться на серії?
І.О.: Це цілком відповідає структурі опери, кожну з опер можна поділити на 4 розділи. А логіка аудіосеріалу спонукає чекати кожної наступної серії – «що ж буде далі?»
Хто є партнерами проекту?
Т.Д.: У проект «Бажанський» активно залучені представники Галицького музичного товариства – Наталія Сиротинська, Тереса Мазепа, Любов Кияновська та інші. Експерти ГМТ радо діляться своїм професіоналізмом для того, щоб на належному рівні працювати із текстами, реконструювати, відновлювати і набирати партитури. Це дуже складний процес, насправді.
І.О.: Чому це потрібно. Ось маємо авторську примітку Бажанського до опери «Довбуш»: «Назначене темпо є лише ребра, а мясо това має доперва виконавца доложити». Це дуже зрозуміла для музикантів метафора: тут є лише основний каркас фактури, а наповнення, тобто «м’ясо», мають музиканти «доложити». Це ніби працювати з єгипетськими ієрогліфами. Дуже цікаво. У результаті реалізації проекту буде видано унікальний артефакт, з авторськими зауваженнями, які варто відчитувати. Це величезне поле для інтерпретації. Такого типу творів в українській музиці я не знаю. Це справді унікальний пласт нашої культури.
Хто ще бере участь у створенні проекту?
Т.Д.: У першу чергу, наші партнери – Radio Skovoroda. Це інноваційне медіа, вони створюють проекти, які стали еталоном креативності, роблять цікаві формати.
Також у проекті беруть участь Львівський органний зал, який завжди співпрацює з Collegium Management і реалізує стратегію промоції української класики Ukrainian Live, Ukrainian Festival Orchestra.
Можливо, відомі вже виконавці?
І.О.: Зараз ми проводимо набір виконавців, розробляємо сценарій. Музична мова і фактура творів Бажанського потребують не тільки класичних оперних виконавців, а співаків різного типу.
Чи плануєте ви, все ж, оперну постановку творів Бажанського?
І.О.: Наразі ми зосереджені на нашому проекті, що передбачає аудіоформат опер, як основний продукт. Якщо хтось захоче поставити оперу Бажанського, ми будемо лише раді і всіляко будемо сприяти.
Т.Д.: Мені здається, що ставити опери мали б лише оперні театри, тільки в них є відповідна інфраструктура для цього – оркестри, хори, декорації, тощо. Творити повноцінні оперні продукції одноразово як проект, вважаю за велике економічно недоцільним, бо шкода, коли такі дороговартісні процеси дають в результаті лише один перформанс, театри мають натомість змогу повторювати.
Коли планується реалізувати проект?
Т.Д.: Реліз проекту «Бажанський» відбудеться влітку.
