У Центрі інтелектуального мистецтва «Меркурій» у Львові відкрився новий новий виставковий проєкт Mood. Експозиція презентує перформативне малярство Влодка Олещука.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1597632 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1597632{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Перформативне малярство зазвичай твориться у присутності глядачів та взаємодіє з іншими видами творчості: музикою, декламованим словом, співом, драматургією. Тож логічно, що відкрився проєкт перформансом «Перцепція часу». Художник фіксував свої емоції на полотні просто на очах у глядачів у супроводі давнього співу та тексти з лінії фронту.
Музичний та текстовий супровід забезпечили Уляна Горбачевська (концепція, спів) Марко Свіжинський (тексти), Джон (бас-гітара) та Воло Бедзвін (віолончель). Відеофіксацію цього перформансу можна буде подивитись протягом усієї виставки.
«Безумовно, це все суб’єктивне. Це наче «розбірки із самим собою». Моя абстракція має або прихований, або явний гештальт. Я просто розказую про себе. Безумовно, я маю певні алгоритми, які напрацював. Інакше це б перетворилося на просто виливання фарби», – розповідає Влодко Олещук.
Автор по суті реагує зображенням на звук, кольором фіксує час, а плинна форма дозволяє художнику зафіксувати, а глядачеві слідом за ним пережити ту чи іншу емоцію. Так само Влодко Олещук працює з поезією. Він, звісно, не відтворює її буквально, а передає кольором, формою, фактурою.
Його роботи емоційні, їх нефігуративна природа впливає на того, хто дивиться минаючи якійсь літературний асоціативний ряд, звертаючись напряму до емоційного досвіду.
Чільне місце в експозиції займає проєкт «Щоденник-кардіограма», який виник у процесі роботи із дітьми з порушеннями психічного розвитку. Щодня, упродовж 192 днів, художник приділяв 10-20 хвилин для фіксації свого емоційного стану у вигляді малоформатного пастельного твору.
«Щоденник-кардіограма»
«Я був глибоко вражений їхньою щирістю та безпосередністю, а також відкритістю до співпраці. Я помітив що за роботами дітей можна було описувати їхній індивідуальний характер. Фактично, вони намалювали свої внутрішні автопортрети. Я дійшов висновку, що мені дуже потрібно поглянути на себе збоку, через призму своєї творчості так, як я побачив цих дітей. Завдання виявилась непростим, бо залученість у власному, суб’єктивному процесі унеможливлює це. Тоді я вирішив зробити проєкт, який буде тривати один рік, щоб максимально не зациклюватись на результаті, повністю віддати себе процесу», – пояснює автор.
Саме процес, захоплення ним відчувається навіть у завершених роботах, а особливо у представлених в експозиції відеопроєкціях перформативного малярства, зокрема створених під час та для театрально-музичних подій. Окрім цього, у межах проєкту запланована низка подій: майстерка «Як малювати музику?», artist talk та перформанс-закриття. Виставка триватиме до 1 грудня.
Фото Катерини Сліпченко
