У прокат вийшов документальний фільм «Яремчук: Незрівнянний світ краси». Документальна біографічна драма розповідає про шлях Назарія Яремчука, якого називають першою українською музичною попзіркою.. Фільм складається з інтерв’ю з близькими Назарія, ексклюзивних хронік та його особистих щоденників.
@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1591133 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}
.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1591133{
margin: 0!important;
}
.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}
Зняв фільм Артем Григорян, який до цього поставив документальний музичний фільм «Вічно танцююча людина» про Дмитра Монатіка та документальну драму «Далі» про українських жінок, які через повномасштабне вторгнення були вимушені залишити батьківщину.
«Це документальна публіцистика, без претензій на фестивальну історію, проте з претензією (і виправданою) на глядацький успіх. Це дуже непогано розказана історія (лінійна, але не примітивна і спрощена), яку дивишся з цікавістю і цілком собі уявляєш період, його особливості та отримуєш гарні емоції. А ще – велику й таку нині важливу єдність з іншими глядачами та власною історією. Головні герої – учасники «Смерічки», музичний критик Філ Пухарєв, дружина Яремчука пані Дарка і його донька Марія, яка виступила ще і продюсеркою», – написало про фільм видання «Антоніна».
У процесі створення фільму автори також використали сімейні архіви виконавця (фотоальбоми та відеокасети), архіви героїв фільму, зокрема матеріали, що зберігаються у Центральному державному аудіовізуальному та електронному архіві.
«Ідея виникла до початку повномасштабного вторгнення. На створення спонукав той факт, що очевидці та творці основ україномовної попсцени, естради – не вічні, як би це не звучало… Ми повинні знати своїх героїв, і зараз це вже починає бути мейнстримом, що дуже круто», – вважає Марія Яремчук, співачка та виконавча продюсерка фільму.
Про цей період в історії української музики, попри її популярність, знято досить мало фільмів. Найвдалішим можна називати «Вусатий фанк», що розповідає про те, як і чому звучали ті, хто у 70-х збирав стадіони. «Смерічка», «Березень», «Дзвони», «Водограй», «Мрія», «Світязь», «Жива вода», «Візерунки шляхів», «Арніка»…
«Щодо фолькового впливу, то, напевно, дві головні складники: східно- та центральноукраїнське багатоголосся та карпатські «broken beats» – як би сказали у Великій Британії. Очевидно, що це були дві найпотужніші течії в українській традиційній музиці, які збереглись на середину 60-х.», – розповів ZAXID.NET один з авторів «Вусатого фанку» Віталій Бардецький.
Щодо картини «Яремчук: Незрівнянний світ краси», то ця картина зосереджена на музичному явищі в цілому, а на житті та творчості одного виконавця. Зрештою, він сам був явищем.
