Поки українські кінотеатри помаленьку намагаються повертатись до життя, є добра нагода в очікуванні прем’єр подивитись або передивитись українські фільми, які ви з тої чи іншої причини не встигли подивитись у прокаті. А для тих, кому не хочеться йти у кіно, ми підготували добірку того актуального, що можна подивитись онлайн.
П’ять фільмів офлайн
@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1541086 {
padding-bottom: 56.21%;
z-index: 9;
}
.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1541086{
margin: 0!important;
}
}
«Носоріг»
Повернувся у прокат новий фільм Олега Сенцова, якому судилося стати останньою українською довоєнною прем’єрою. Зараз режисер картини та виконавець головної ролі Сергій Філімонов перебувають у лавах ЗСУ та боронять державу.
Кримінальна драма про 90-ті в Україні побачила світ через десять років від початку роботи над нею. Річ у тім, що режисер ще у 2012 році виграв декілька пітчінгів та планував розпочати зйомки. Потім були Майдан, анексія Криму, арешт, вирок, гідний 1937 року за повністю сфабрикованим звинуваченнями, п’ять років у російських в’язницях. Лише у 2019 році Сенцов повернувся в Україну та зміг знову взятися за фільм про кримінальні структури 90-х.
У Сенцова повністю відсутня романтизація, замилування «славними хлопцями». Його «кров, секс та матюки» (як каже він сам) – це не «питкі, казні та уроди», не спосіб загравати з публікою. Це гострий та небезпечний інструмент хірурга, що препарує мотивації героїв, їх долі та й сам час.
Докладніше – тут.
«Стоп-Земля»
Мабуть, фільм можна назвати найбільш титулованим фільмом року: світова прем’єра на Берлінале, українська – на Одеському кінофестивалі, просто запаморочлива кількість нагород…
Режисерський повнометражний дебют Катерини Горностай більше нагадує документальні спостереження за звичайними київськими підлітками у звичайній київській школі, на перший погляд теплий та пухнастий. Але ой як не просто його героям існувати у реальності, де все благополучно, де нічого не відбувається. Варто пригадати себе у 15-17 років, коли аж кістки тріщали від того дорослішання, від проблем та комплексів, які ти не кликав. Відсутність якихось потрясінь, нарочита ординарність і обставин, і героїв насправді є максимально доречною, адже такий підхід загострює нестерпність тої ніби то легкості буття, з якою, мабуть, стикався кожен. І далеко не кожен зумів її пережити.
Докладніше – тут.
«Марія»
Наразі це єдина прем’єра, хоча назвати фільм Марії Яремчук кінорелізом все ж важко. Скоріше це добротний телевізійний фільм, де цікавий та пізнавальний фактаж домінує над художніми засобами.
«Марія» – невигадана історія життя і боротьби молодої дівчини з Тернопільщини Марії Штепи, яка пройшла шлях від зв’язкової УПА до жертви НКВСних катівень, політув’язненої, а, повернувшись із заслання, до кінця життя збирала та документувала спогади про тих, хто вже не міг розказати про себе та про злочини радянських окупантів. Розповідь ведеться від імені героїні, яку зіграла Дарина Степанкова.
«Мої думки тихі»
У повторний прокат вийде справжній глядацький хіт Антоніо Лукіча. Зазнавши безліч невдач в роботі та особистому житті, молодий звукорежисер фрілансер Вадим отримує шанс розпочати все спочатку. Просте завдання – записати голоси закарпатських тварин – може стати його шансом назавжди залишити «незручну Україну» та вирушити в «привабливу Канаду». Якомога далі від проблем. Однак все виявляється набагато складніше, коли головним супутником у новій роботі виявляється мама Вадима, йдеться у синопсисі фільму.
Вадима зіграв Андрій Лідаговський, відомий тим, хто уважно слідкує за українським кіно завдяки короткометражці Антоніо Лукіча «У Манчестері йшов дощ». А його маму одна із найвідоміших українських актрис Ірма Вітовська. Їх дует уже сама по собі достатня причина піти у кіно. Акторські роботи просто прекрасні. І це стосується не лише виконавців головних ролей.
Мати, яка не може залишити свого сина у спокої та, водночас, залишається єдиною людиною, яка дбає про нього. Син, що при зрості понад два метри ніяк не може вирости. Їм незручно у їхніх стосунках, проте вони не можуть без них обійтись. Та чи повинні?
Докладніше – тут.
«Ціна правди»
Про одну із найстрашніших сторінок української історії, Голодомор, розповідає фільм польської оскарівської номінантки, голови Європейської кіноакадемії Аґнєшки Голланд. Заснована на реальних подіях стрічка розповідає про молодого валійського журналіста Ґарета Джонса, який приїжджає в СРСР в 1933 році. Колишній радник прем’єр-міністра Великої Британії Девіда Ллойд Джорджа після відставки прагне дізнатися, звідки Сталін бере такі великі кошти в умовах світової економічної кризи. Вирушивши у подорож на схід України, він дізнався про Голодомор та розповів про це світові. Світ не жахнувся, він просто не повірив. Актуально знову, чи не так?
Докладніше – тут.
П’ять фільмів онлайн
«Маріуполіс»
Трагічний розвиток отримав фільм «Маріуопліс» (на головному фото), що вийшов у 2016 році та мав успішну фестивальну долю. Його режисер, литовець Мантас Кведаравічюс, намагався зняти його продовження. Він потрапив у російський полон, де його розстріляли. У його фільмі ми побачимо місто, якого вже немає: його знищують російські окупанти, проте воно тримається.
У фільмі ми побачимо Маріуполь, місто на узбережжі Азовського моря, ще в двох кроках від зони бойових дій на сході України. Звуки пострілів чутні в межах міста. Ми маємо можливість побачити повсякденне життя мешканців оточеного міста. Чоловік лагодить рибальську сітку і виходить в море. Два трамваї стикаються один з одним – ніхто не постраждав, дроти лагодять в той же день. Для робітників на фабриці організовано невеликий концерт – щира гра скрипаля розчулює їх до сліз. Бомби падають в море, але люди вже звикли.
«Зошит війни»
Фільм «Зошит війни» про війну, що розпочалась вісім років тому й триває досі. Картина повністю змонтована з відео, знятого самими військовими, які вони знімали на телефони, екшн-камери чи фотоапарати.Різні автори, різні локації, різний час. Деякі автори відео загинули. Дехто повернувся додому. Строкаті сюжети з самого епіцентру катастрофи. Усі разом вони складають цілісну химерну картину.
Ми бачимо лише реальне відео, майже без корекції, без коментарів та титрів. Майстерність режисера перетворює фрагменти з набору окремих історій у розповідь, що має логічний розвиток, драматургію та непередбачуваний фінал.
Фільм побув у прокаті буквально кілька днів через проблеми з прокатним посвідченням. І, на жаль, дуже швидко набув нечуваної актуальності.
Докладніше – тут.
«Із зав’язними очима»
Дія фільму «Із зав’язаними очима» Тараса Дроня відбувається після закінчення російсько-української війни. Головна героїня Юля, професійна спортсменка боїв змішаних єдиноборств, переживає посттравматичний синдром, пов’язаний зі втратою її хлопця на фронті. Дівчина намагається втекти від психологічного тиску з боку оточення, вона вирішує завершити свою спортивну кар’єру. Режисер спирається на реальні історії, переплавляючи їх в одну, кінематографічну та універсальну. Сам він говорить, що розповів історію про тиск суспільства, про владу стереотипів, які можуть «вбити людину, не торкаючись її». Але це добре кіно, тому у ньому є змога кожному побачити щось своє, відрефлексувати власні травми.
У фільмі знімались Марина Кошкіна, Олег Шульга, Лариса Руснак, Олександр Мавріц,Сергій Лузановський, Ігор Колтовський та інші. Оператор – Олександр Поздняков. Продюсерка – Валерія Сочивець.
Докладніше – тут.
«Байконур. Вторгнення»
Рівно рік тому стартував повнометражний документальний фільм «Байконур. Вторгнення», режисера Ангела Ангелова. Прокат був коротким, мало хто встиг побачити це кіно, яке зараз набуло нових сенсів.
У фільмі двоє дослідників з України, ризикуючи життям, потрапляють на засекречену територію космодрому Байконур, щоб на власні очі побачити запуск ракети «Союз». Їм не радили цього робити, адже на території космодрому Байконур діє законодавство РФ, де за «шпигунство і розголошення державної таємниці» в Росії можна потрапити у в’язницю на термін від 8 до 20 років. Проте українські екстремали вирішили ризикнути і зняли документальний екшн про свою подорож.
Космодром Байконур – легендарний військовий об’єкт. Перший і найбільший космодром у світі, він також став одним із символів космічного протистояння СРСР і США часів «холодної війни».
Фільм також розповість історію космічної програми «Енергія-Буран», яка популяризувалась у СРСР і давала його громадянам підстави для гордості, та водночас покаже її зворотній бік – адже це була також небезпечна зброя, єдиним призначенням якої було знищення людей на іншому боці планети.
«Гамер»
Перший фільм Олега Сенцова, знятий за символічні гроші (особисті кошти режисера). Фільм вийшов у 2011 році і тоді його мало хто побачив. А хто побачив, заговорив про цікавого перспективного режисера. Так що цікаво подивитись спочатку «Гамер» онлайн, а потім «Носоріг» на великому екрані.
У невеликому місті живе звичайний самотній хлопець на ім’я Костянтин, хоча сам себе він називає ніком Косс, він – чудовий геймер. Косс не ходить до технікуму, конфліктує з мамою, у нього є свої малолітні фанати, він багато тренується, граючи у відеоігри і хоче стати ще кращим гравцем. Він майже не думає про майбутнє, доросле і жорстоке. Нарешті, він потрапляє на чемпіонат світу, займає там друге місце і повертається.
Підписуйтеся, Вам сподобається.
