Попри війну мистецьке життя Львова, на щастя, триває. Пропонуємо відвідати три виставки, які, без сумніву, варті уваги.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1545441 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1545441{ margin: 0!important; } }
«Земля» Романа Зілінка
«Іконарт», до 17 липня
Цикл створено уже після вторгнення Росії. Фото з Facebook-сторінки Романа Зілінка
У галереї «Іконарт» відкрилась виставка Романа Зілінка «Земля». Зілінко – завідувач виставково-експозиційного та науково-освітнього відділу Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, історик мистецтва, дослідник українського іконопису XVII – XVIII століть, іконописець, куратор та автор дуже багатьох виставок.
Сучасний іконопис – справа непроста, як будь-яке поєднання канону та погляду сьогодення. Проте ікони Романа Зілінка, пізнавані з першого погляду, є гармонією між авторським почерком, сучасним трактуванням та традицією.
Проект створено уже після початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України. За словами художника, він говорить про Страсті.
Цикл розповідає про Страсті, але дарує надію. Фото з Facebook-сторінки Романа Зілінка
«З’явилося так багато болю: свого, рідних, чужого (вже тепер теж власного). Із тиском, що розколював голову, пульсував цей біль. Ми тепер усі його знаємо. Впізнаємо в очах, у пів слові, в потиску руки, в обіймах. Біль нас поєднав. Хай він різний, як біль людей, що в Маріуполі, Львові, Києві», – вважає художник.
Проте обличчя (тут доцільніше говорити про обличчя, а не про лики) світлі та навіть радісні. Вони піднімають настрій (хай би як попсово це не звучало) та, головне, дарують надію, яка нам усім зараз так потрібна.
«Карпатські пастухи» Юрія Дячишина
Галерея «Дзиґа», до 12 липня
Цикл створювався протягом 15-ти років. Фото з сайту МО «Дзиґа»
Цикл відомого львівського фотографа Юрія Дячишина «Карпатські пастухи» створювався впродовж тривалого часу, у 2005-2019 роках.
Це історія про пастухів – гуцулів українських Карпат, про їхнє щоденне життя, побут і роботу впродовж сезону на полонині. Випасання корів та овець високо в горах, виготовлення сиру та бринзи, – все те, що робили їхні предки століттями.
«Карпатські пастухи – це також мої романтизовані й розтягнуті в часі блукання карпатськими туманами, які ніяк не можуть завершитись», – говорить Дячишин.
Коли він тільки почав цей масштабний проект, то гуцули видавались йому екзотичними героями Параджанова. Проте з часом він увійшов в життя та побут вівчарів, без чого фотографії не стали би такими і мистецькими, і інформативними водночас.
Фотографії ловлять зникаючий світ вівчарів. Фото з сайту МО «Дзиґа»
«Серія “Карпатські пастухи” – чорно-біла, бо я ставив собі за мету не задокументувати життя пастухів, а передати настрій. Професію вівчаря у кінематографі, книгах чи на світлинах намагаються романтизувати. Хоча зазвичай робочий день чабана починається о третій ночі», – розповів він «Локальній історії».
Попри абсолютний документалізм та незаперечну пізнавальну цінність, фотографії Дячишина мають пізнаваний відбиток його індивідуальної манери та мають і таку ж незаперечну мистецьку цінність.
«Живопис» Віктора Москалюка
Палац Потоцьких, до 21 серпня
Сучасні роботи органічно вписані у інтер’єри палацу. Фото з Facebook-сторінки Галереї мистецтв
Поки постійна експозиція Палацу Потоцьких з відомих та прикрих причин демонтована та перебуває у надійному місці, на його виставкових площах розмістилась виставка живопису Віктора Москалюка (на головному фото).
«Ми не можемо змусити замовкнути артилерію, але можемо підсилити голос мистецтва, та підтримати тих, хто його творить тут і зараз», – вважають організатори виставки.
«У мене в східних музеях Луганська зберігались картини. Музеї знищені, а твори, можливо, вкрадені, спалені, скалічені. Їх вже немає, вони не існують. Ось і вічність мистецтва. Мистецтво живе на тонких дотиках душі і серця, на їх гармонії, на синтезі чуттів, розумінь, любові та вірності. Війна живе за іншими принципами: смерті, руїни, зради, принижень, скорботи і втрат самого життя. Війна – це неприпустиме знущання над Землею і Людьми. Але ми не здаємось», – наголошує художник.
Художник не знає про долю робіт у зоні бойових дій. Сучасні роботи органічно вписані у інтер’єри палацу. Фото з Facebook-сторінки Галереї мистецтв
Віктор Москалюк – український живописець, педагог. Заслужений діяч мистецтв України. Народний художник України (2017), працює у Львові в галузі станкового монументального живопису. Лауреат премії в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури ім. Івана Труша (2012), володар гран-прі Міжнародного Салону Мистецтв Ліон-Франція. Викладач Львівської національної академії мистецтв, професор, завідувач кафедри.
