У львівському театрі імені Марії Заньковецької відкрили виставку «Пам’ять театру». Її облаштували у фоє, «вибудовуючи діалог» театральних реквізитів та скульптур сучасних митців. Цією виставкою відкрили третій Львівський тиждень скульптури, який цього року має тему «Слід пам’яті». Організатор події та куратор виставки Павло Гудімов розповів ZAXID.NET про свій топ інсталяцій на виставці.
Предмети для виставки відшукали за лаштунками театру, в підвалі та на горищі. Серед них – найдавніші меблі, які ще могли застати засновника і будівничого театру графа Скарбека, речі радянського часу, афіші з виставами, фото та предмети акторів, в тому числі з приватних колекцій. Їх доповнює пластика сучасної української скульптури, яка, за словами куратора виставки Павла Гудімова, або спостерігає за дією, або бере участь у ній.
Найдавніші часи існування театру, який відкрили 1842 року, представлені меблями. Зокрема, це крісла театру Скарбека з гнутого бука, які, найімовірніше, зробила віденська фірма Тонет, вони фрагментарно збереглися на горищі театру.
Давні театральні крісла і шафи з костюмами
«Оцей слід пам’яті нам потрібний як інструмент для формування майбутнього, а не тільки щоб ностальгувати за чимось. Йдеться про пам’ять як меморіалізацію, історію місця, людей, місто загалом, де мистецтво грає головну роль», – зазначив під час відкриття виставки Павло Гудімов.
Павло Гудімов на відкритті виставки «Пам’ять театру» (фото Романа Балука)
Директор театру Максим Голенко повідомив, що цей спільний проєкт надихнув його на підготовку нової вистави про Марію Заньковецьку і додав конкретики мріям про майбутній музей театру.
«Цей простір стане частиною вистави нашої патронеси Марії Заньковецької наприкінці сезону. Вона вже пишеться. Ця імерсивна вистава [інтерактивна вистава, коли глядача залучають до подій на сцені – ред.] буде починатися тут, у фоє театру», – зазначив Максим Голенко.
Топ-10 інсталяцій виставки «Пам’ять театру» від Павла Гудімова
Головну інсталяцію виставки зробив Володимир Костирко – це бюст Марії Заньковецької, який у 1962 році виконав скульптор Лука Біганич зі штучного каменю. Довкола нього розкладені афіші, програми, коробки для реквізиту. Як наголошує Павло Гудімов, митець звернув життя, хаос, творчість до бюсту Заньковецької як до ікони.
Бюст Марії Заньковецької, який стоїть в холі театру з 1960-х років
1960-і роки представлені на виставці не тільки цим погруддям, але й скульптурою Івана Самотоса «Підсніжник». Це робота, яка створює діалог у часі, додає куратор, вона дуже театральна, пластична.
Скульптура Івана Самотоса 1960-х
Ще один цікавий діалог театральних реквізитів та сучасного мистецтва – поєднання деформованого скульптурного автопортрета Олексія Коношенка і болванок 1940-х років з перуками акторів.
Автопортрет Олексія Коношенка і болванки з перуками
Цікавий салонний картярський столик XIX ст., оздобений латунню, з часів графа Скарбека. Театр планувався як розважальний заклад, у ньому працював готель, казино, ресторан. На столику експонується скульптура «Акт» Ярослава Мотики із парою, що кохається.
Картярський столик XIX ст. і скульптура «Акт» Ярослава Мотики
Стільці з колекції колишнього головного художника театру Мирона Кипріяна поєднані з балкою, знайденою у підвалі. «Це інсталяційний жанр, поєднання витонченості стільців фірми Якова і Йозефа Конів з грубістю балки XIX ст. яка є однією з тих підвалин, на яких щось трималося в цьому театрі», – коментує Павло Гудімов.
Гримерне трюмо головної художниці Юлії Зауличної експонують з вазою-кльош, виготовленою на львівській кераміко-скульптурній фабриці, з колекції Мирона Кипріяна. Він її завжди наповнював цукерками і пригощав всіх.
Трюмо і ваза для цукерок
Найбільше привернула увагу глядачів на відкритті виставки скульптура Руслани Гаган «Юріс». Міфічна істота, схожа на ельфійку та русалку, сидить на захляпаному фарбою стільці 1960-х з театрального приміщення, де роблять декорації. Фігура органічно вписалася в крісло, воно ідеально підійшло для неї, а позаду – шафа з театральними костюмами вистав різних років. Це поєднання історії театру і свіжої роботи молодої мисткині, каже куратор виставки.
Міфічна Yuris і театральна шафа
Микола Малишко зробив скульптуру «Акторка» досить давно – у 1995 році, її виставляли у багатьох музеях та галереях, а тепер вона вперше експонується в театрі. «Ми вирішили відновити справедливість і повернули її в театр. Взяли балку XIX ст., яку знайшли в підвалі і поставили на круглому столі для нарад театралів», – розповідає Павло Гудімов.
«Акторка» Миколи Малишка на столі для нарад театралів
На п’єдесталі, на якому раніше стояли бюсти вождів, зараз експонують макет надгробка львівського художника Остапа Лозинського. Її виконав Олег Капустяк за проєктом Романа Петрука. Поєднання сучасної кубістичної фігури художника, що тримає мольберт і нагадує хрест, з місцем для радянських ідолів – теж про діалог поколінь.
Радянський п’єдестал і пам’ятник Остапу Лозинському
На старих модерністичних дверях гримерки 1930-х років, які зберігаються в підвалі, стоїть автопортрет Василя Гриневича «Останній череп». Ця інсталяція – про пам’ять, життя і смерть, а також скелети у шафах.
Автопортрет Василя Гриневича «Останній череп» і двері гримерки 1930-х років
Виставку можна оглянути до 1 грудня щодня, крім понеділка, з 14:00 до 21:00. Інформацію про кожен об’єкт в експозиції можна дізнатися, відсканувавши qr-код.
Попри те, що фестиваль має назву Тиждень скульптури, події запланові впродовж місяця. До кінця жовтня відбудуться 10 виставкових проєктів, кураторські екскурсії, зустрічі з авторами, події освітньої програми, поїздки за місто для дослідження скульптур давніх цвинтарів, у центр народної кераміки – Гавареччину. Детальніше з афішею та переліком екскурсій можна ознайомитися на сторінці Ya Gallery, а зареєструватися за посиланням. 31 жовтня відбудеться підсумкова конференція.
Титульне фото – Христини Король, інші – ZAXID.NET
