10 серпня православні християни світу урочисто вшановують пам’ять служителів церкви і народу апостолів від 70-ти Прохора, Никанора, Тимона і Пармена. Диякони були почесно обрані в числі семи послідовників для несення слова Господнього в маси. Кожен з них вів праведне аскетичне життя, нескінченно дякував Всевишньому за надану честь, проповідував від серця до кінця днів своїх. У народі свято знайшло іншу назву — Прохори-Пармени або Прохорів день, на ім’я більш відомого з єпископів, інформує Ukr.Media.
Історія житія великомучеників
Коли Єрусалимська церква мабуть помножилася числом істинно віруючих, виникло питання надання допомоги 12 апостолам, які служать і прославляють Господа і Сина Божого. На допомогу їм були обрані семеро з 70 послідовників для вирішення побутових і повсякденних завдань. Серед цих сімох обраних були диякони Пармен, Прохор, Тимон і Никанор. Про їхнє життя до цього моменту дійшло вкрай мало відомостей.
Прохор був відомий за релігійними писаннями як супутник самого Петра, апостола від 12-ти. У подальшому він був поставлений на пост архієрея в малоазіатській Нікомедії. Будучи за родом служби в Антіохії — справжньому центрі християнства, — постраждав від рук ідолопоклонників за вірування в Христа, але не відрікся від нього, оскільки віра була істинною. Тексти священних текстів повідомляють, що Прохор значився учнем, послідовником Іоанна Богослова, що записав Одкровення. Зіставлення двох цих фігур досі оскаржується в християнстві.
Диякон Пармен старанно, скрупульозно ніс службу апостолам, служив при проведенні трапез, виконував будь-які вказівки і прохання. До від’їзду апостольської служби з Єрусалиму для проповіді на території прилеглих регіонів Пармен помер власною смертю. Існує й інша діаметрально протилежна версія — священик довгий час поширював слово Боже в Македонії, за що і був покараний місцевим градоначальником. Чоловік прийняв мученицьку кончину в період владарювання імператора Марка Ульпія Траяна.
Служитель Тимон займав сан архієрея Аравійського міста Басторія, там же він постраждав від язичників за нібито єретичні погляди. Лютий натовп кинув чоловіка в піч, але Господь звільнив його з полум’я. Врятуватися священнослужителю так і не вдалося — він віддав душу Всевишньому перебуваючи на розп’ятті.
Никанор зазнав тілесних мук в день, коли Стефан Первомученик був поставлений на іудейський суд Синедріону і побитий до смерті камінням з іншими побратимами по вірі.
Традиції святкування
Напередодні торжества жителі селищ відправлялися до церкви, щоб помолитися апостолам за здоров’я близьких. Крім цього на Прохори-Пармени славили майстрів ковальської справи. Вони вважалися незамінними фахівцями, здатними виконати будь-яку роботу — полагодити віз, загострити соху, серп, підкувати коня. У цей день до ковалів йшли з подарунками, дякуючи за багаторічну працю. Цих робітників з давніх часів вважали посередниками з потойбічним світом, тому як вони вміли приборкувати вогонь, воду і суворий метал. Вірили, що серп, викуваний або наточений ковалем, — найпотужніший оберіг від нечистої сили.
До цього періоду вже в’яне картопляне бадилля, тому селяни приступали до збору врожаю. Крім картоплі збирали яблука і груші, з яких запасливі господині робили заготовки на майбутню зиму.
