12 червня в православному календарі відзначений як день шанування преподобного Ісаакія Сповідника, сирійського ігумена і захисника ікон, інформує Ukr.Media.
На Русі вважалося, що в цей день плазуни виходять зі сплячки в норах і влаштовують “весілля”, гуляння. Так виникла друга назва торжества — Зміїне свято.
Історія житія святого
Інформація про дитинство і юнацтво Ісаакія не дійшла до наших часів. Сам він був родом з Сирії. Відомо, що одного разу проводячи роботи в пустелі чоловік почув ледве помітний небесний голос, що велів йому йти до Константинополя. Ісаакій скорився; по пришестю він застав місто, обійняте іконоборцями і послідовниками єретичного аріанства. Правлячий імператор Флавій Юлій Валент віддав своїм воїнам указ зруйнувати храми християн, переробити їх в царські стайні.
Коли правитель зібрав армію для боротьби з варварами Ісаакій не витримав і всіма силами спробував відкрити Валенту очі на його помилки. За такий зухвалий вчинок чоловіка побили, кинули в болотні води, але з Божою допомогою він вибрався абсолютно неушкоджений. Тоді віруючий знову прийшов до імператора, передбачив йому розгром і поразку у війні. Розлючений правитель наказав заточити Ісаакія в темницю, поки він не повернеться з походу. Як і передбачив пророк армія Флавія була розбита під Константинополем, а цар в спробах сховатися від переслідувачів був спалений в коморі.
Коли до міста дійшла звістка про загибель Валента, на престол звели Феодосія першого Великого. Він наказав відпустити святого з темниці, запросивши його в імператорський палац. Феодосій умовив пророка не залишати Константинополь і відбудував для нього обитель, де сам Ісаакій став ігуменом. Згодом навколо житла утворився монастир.
Коли преподобний відчув наближення смерті, він скликав воєдино послідовників і вибрав одного, Далмата, призначивши його наступником. На ім’я учня пізніше був названий сам монастир, де проповідував старець. Тіло Ісаакія Сирійського було з почестями і торжеством поховано в храмі святого Стефана. Точна дата смерті святого досі не встановлена.
Як відзначалося свято
У ліс на Зміїне свято воліли не ходити, оскільки в цю дату лускаті влаштовують гуляння, стаючи найбільш агресивними. Вважається, що того, кого вкусить аспід, не зможе вилікувати навіть найсильніший знахар. Якщо скасувати похід через лісові нетрі неможливо, в взуття підкладали квітку з сімейства подорожників — вероніку, а до натільного хреста прив’язували лікувальний корінь півонії.
Вбивати гадів суворо заборонялося навіть незважаючи на те, що їх часто використовували для приготування зілля. Наприклад, зміїним топленим салом лікували рожу і нагноєння очей, і її шкура допомагала швидко і ефективно позбутися від наривів. Наші предки вірили, що вбивство плазунів приверне їх родичів, які будуть мстити як винуватцю, так і його родині.
