Православна церква 17 лютого затвердила загальнохристиянське торжество, як пам’ять про Миколу Студійського, ігумена Константинопольського монастиря. Вважається, що за дотримання принципів праведного і аскетичного життя, обраних чоловіком в якості основоположних, він отримав від Господа дар зцілення і лікування молитвами, що не вичерпується до самої його загибелі. Дата шанування ченця святкується 17 лютого, в період лютих зимових холодів, за що день і отримав свою назву — Микола Студений, інформує Ukr.Media.
Історія життя преподобного і появи свята
Микола народився в кінці 8 століття в античній Кідонії в праведній родині. Коли хлопчик досяг 10-річного віку, батьки вирішують направити його до кровного дядька Феофана Блаженного в Студійський монастир — одну з найбільш значущих громад Константинополя. Там Микола був визначений в чернече училище, по закінченню якого в 16 років він прийняв чернечий постриг і майже відразу був удостоєний релігійного чину.
У період його житія правителем місцевих територій був Левон Арцруні, або як його звали в народі Лев Вірменин, жорстокий деспот і варвар, прихильник і основоположник іконоборства. Під час релігійних гонінь Микола не опустив руки, а спільно з ідейним побратимом Феодором Студитом продовжив захищати принципи і символи християнства. За це чоловіки за наказом імператора піддалися тюремному ув’язненню і подальшим тортурам. Дух християнства було неможливо зломити, і навіть в таких жорстких умовах ченці продовжували інформаційно-пропагандистську діяльність. Смерть Левона П’ятого і пришестя до влади поблажливої імператриці Феодори, дозволило їм безперешкодно вийти на свободу.
Спокійне праведне життя в молитвах і служінні Господу тривало недовго. Обманом затягнувши Феодору в монастир і вбивши її фінансового радника Феоктиста на трон зійшов Варда, дядько справжнього царя, і відновив християнські гоніння та іконоборчі заходи. Не в силах терпіти такий стан справ Микола Студійський вирішує відмовитися від ігуменства, покинути монастир, віддатися безмовності і абсолютного аскетизму в ім’я очищення душ людських.
Коли Варда нарешті змінив інший правитель, Василь Македонянин, відомий своїми позитивними реформами у сфері державного апарату, Микола повертається додому і вдруге приймає настоятельство. Святий помер власною безболісною смертю у віці 75 років, а його чудодійний дар перейшов до мощів.
Традиції та обряди святкування дати
Традиційно Микола Студений — час домашніх турбот і сімейних справ. Коли всі обов’язки по дому виконані, старші члени сім’ї приступають до молитви святому, просячи хвороби обійти їх стороною. Деякі запрошували до себе знахарів, які збирали трав’яні збори і обереги, читали змови на здоров’я людей і худоби.
- На “Миколу Студеного” прийнято молитися святому про лікування від застарілих хвороб.
- У цей день суворо заборонено полювати і ловити рибу.
- При зустрічі з диким звіром, селяни читали спеціальні огороджувальні наговори. Інакше, за повір’ям вважалося, що той обов’язково вистежи і нападе на наймолодшого члена сім’ї.
- Незаміжні дівчата в цей день фарбували хною волосся.
- До вечора молодь збиралася на гуляння і палила великі багаття. Вогонь відлякував звіра і допомагав зігрітися в люту холоднечу.
Повір’я і прикмети:
- Деревна кора в лісі чорніти почала — скоро потеплішає;
- Ялинові гілки до землі гнуться — до хуртовини і заметілі;
- Якщо в ніч на 17 лютого приснився птах — до добрих новин, ведмідь або свиня — до поганих;
- Люди народжені в цей день вважалися хорошими музикантами і ремісниками по “тонких” справах (ювеліри, ткалі-вишивальниці і тд.).
