17 жовтня православна церква відзначає пам’ять священномученика Ієрофея Афінського, який жив в I столітті і прийняв мученицьку смерть. Переказ свідчить, що він був учнем апостола Павла і першим єпископом Афін, інформує Ukr.Media.
Життєпис святого
Мізерні і сумнівні відомості про життя і смерть святителя містяться в богословському творі «Ареопагітік», написаному грецькою мовою. У ньому згадується, що Ієрофей з Діонісієм Ареопагітом були покликані божественною силою бути присутніми серед апостолів при кончині Богородиці і на обряді її поховання. У давньоруській і візантійській іконографії ці святі незмінно зображувалися на іконі Успіння Богоматері в єпископських шатах збоку від Спасителя.
Будучи єпископом, Ієрофей входив до складу Ареопагу, вищого органу влади у афінян. За переказами, він проповідував в Іспанії. Також відомо, що святитель є автором церковних книг, серед яких «Книга святого Ієрофея», «Про велике таїнство», і піснеспівів, що не дійшли до наших днів.
Мощам святителя поклоняються віруючі західного і східного християнського світу. Голова святого Ієрофея знаходиться в монастирі, названому на честь його імені, неподалік грецького міста Мегара. У кількох церквах Греції зберігаються частинки його мощей.
Народні повір’я
Люди вірили, що Святий Єрофей проганяє з землі лісовиків, тому ті в лісі пакостять: свистять, виють, кричать і регочуть на всі голоси, дерева ламають, ганяють птахів і звірів. Навеселиться дух лісовий в Єрофєєв день досхочу і провалюється в зимову сплячку, поки навесні земля не відтане. Та ще й живність, яка попадеться, під землю потягне. Тому народ в ліс — ні ногою. Зустріч з таким чудовиськом закінчувалася погано: якщо людина не згине, то розуму позбудеться. Брав лісовик різне обличчя, навіть міг стати деревом або комахою. А в образі людини його представляли таким: покритий волохатою шерстю, взуття одягає не на ту ногу, косми зачесані наліво, а каптан застебнутий на жіночий манер. Всю цю “красу” завершують зелені вирячені очі і відсутність брів і вій.
Не тільки в лісі, а й по вулицях гуляла злісна нечисть, тому намагалися не залишати будинок, а якщо вже потреба була вийти, то брали з собою обереги. У цей день також був необхідний захист від підступів відьом і чаклунів.
Господарі накривали стіл з ситною закускою: жирним м’ясом, рибою, пирогами, та не просто так, а тому що в цей день належало пити «єрофеїч». Готували настоянку з 70° самогону, настояного на травах: звіробій, материнка, чебрець, м’ята, полин, деревій, суничні та смородинові листки.
Прикмети
Вважалося, що від Єрофєєвого дня починалася справжня зима, говорили, що тільки «єрофеїч» може зігріти.
Поганою прикметою було грати весілля на Єрофея — злісні духи не дадуть подружжю довго жити разом.
У цей день також передбачали погоду:
- білка линьку закінчила — зима морозна буде;
- снігур заспівав до негоди;
- кінь хропе — ознака негоди, фиркає — на тепло.
Вважалося, що справжня зима настає через 40 днів, якщо на Єрофея не випав сніг.
