Ілля Фесвітянин — одна з найбільш важливих пророчих особистостей Старого Завіту в історії християнства. Особливим шануванням він користується у східних слов’ян, інформує Ukr.Media.
Історія житія біблійного віщуна
Великий пророк Ілля народився в Галаадській Фесвії за 900 років до Христового Різдва. Ім’я фесвітянина в синодальному перекладі дослівно означає “Бог мій Господь” — “Елійях”. Коли хлопчик з’явився на світ, його батькові стало видіння, як благочестиві мужі говорять з немовлям, сповивають і напувають його вогнем. З раннього віку Совак виховував сина в смиренні і покірності, живив в ньому любов до Всевишнього. Будучи юнаком він оселився в пустелі, де дотримувався суворого посту і щодня молився.
Ілля вважався викривачем язичників і поборником чистоти християнської віри. Одного разу він викрив Ахаву, місцевого правителя, в ідолопоклонництві. Його дружина Єзавель захотіла встановити культ Астарти і Ваала (язичницьких богів) у всьому ізраїльському царстві. Господь з’явився віщуну і направив його до Ахави з посланням: якщо той не зречеться брехливих ідеалів, то царство його спіткає голодомор. Не повірив повелитель Іліє, але на наступний же день городян спіткала посуха і голод. Сам провидець сховався в пустелі, прожиток йому носили ворони.
Через три з половиною роки повернувся чоловік до Ізраїлю і повідомив народу, що біди ці накликав Отець Небесний за непослух і зречення від справжнього Бога. На доказ він запропонував провести експеримент — віддати жертву Ваалу і Господу; хто з’явиться за даниною, то і є істинний творець. Ахав наказав принести дров і заколоти великого бика, а потім звернувся до Ваала з проханням послати вогонь з небес. Нічого не сталося на прохання царя. Тоді Ілля став робити інший жертовник. Він накидав дров і облив їх водою, а потім звернувся до небес. Негайно зверху хлинув вогонь, який запалив його сирі поліна. Коли присутні побачили диво, негайно звернулися до віри, прославляючи Бога.
За ревну любов і покірність святий був узятий в царство небесне на колісниці з вогню, живим і неушкодженим. Відтоді пророку Іллі моляться під час посухи, просячи дощу.
Традиція святкування народної дати
На Ільїн день у всіх православних храмах проводять молебень і літургію на честь святого провидця. Після ранкових богослужінь починають готуватися до вечірнього бенкету. Господині приймаються за підготовку, щоб до приходу гостей поставити на стіл тушковане м’ясо, домашній хліб і коржі, соління з льохів. Святковою їжею пригощають не тільки свою сім’ю і близьких, а й сусідів, друзів, захожих подорожніх. Залишки їжі віддають нужденним і бідним, оскільки Ільїн день — час прояву милосердя і співчуття. Після вечері затівають галасливі гуляння. Учасники торжества голосно виспівують пісні, частівки, водять хороводи навколо багаття, проводять традиційні ігри.
Багато що в це свято заборонялося. Наприклад, не можна було працювати в полі або працювати по дому, щоб не накликати гнів святого. У дату торжества і наступні дні не купалися. Існує приказка про те, що коли колісниця вогняна забирала Іллю на небо, у коня відвалилася підкова і впала в річку, застудивши її. Відтоді кожен, хто викупається, ризикує застудитися.