У минулі часи в цей день було заведено давати милостиню жебракам.
Мотрона зимова — свято, яке щороку 22 листопада зустрічають віруючі християни. У церквах вшановують пам’ять Мотрони Константинопольської (Єрусалимської, Царгородської), яка була віруючою християнкою, що з’явилася на світ у Малій Азії, інформує Ukr.Media.
Історія свята
Народилася Св. Матрона в містечку Пергії, в 5 столітті. Коли вона досягла повноліття, її віддали заміж. Незабаром після цього в них з чоловіком Дометіаном народилася дочка, якій дали ім’я Феодотія, і родині довелося переїхати до Константинополя. Вже в той час це було місто з православними храмами, які і стала відвідувати Матрона, де вона щиро і невпинно молилася. Там же вона зустріла двох старців, після чого, передавши дитину на виховання в іншу сім’ю, прийняла рішення піти від мирського життя в чоловічу обитель. Для цього вона постриглася і представилася ігумену юнаком — євнухом на ім’я Вавила.
Через деякий час настоятелю приснився віщий сон, в якому він побачив що Вавила — це переодягнена жінка. Покликавши його до себе, він наказав назвати причину перебування в монастирі, після чого відправив Матрону в жіночу обитель, яка перебувала в невеликому містечку Ємес. Пробувши тут деякий час, Матрона зарекомендувала себе як віруюча послушниця, яку після смерті настоятельки призначили ігуменею.
Слух про чудодійну силу молитви Матрони і її доброї душі швидко розійшовся по околицях, і незабаром почув його і Дометіан, який попрямував до неї. Щоб не зустрічатися з ним Матрона втекла з монастиря в Єрусалим, а потім — на гору Синай. Після цього вона зупинилася в Беріті, де її обителлю став покинутий храм язичників. Дізнавшись про її чудодійну силу, до неї почали приходити жителі навколишніх сіл, багатьох з яких Матрона хрестила, прийняла в християнство.
Через деякий час тут був побудований жіночий монастир, де вона і стала ігуменею. Тут їй було видіння, що з її чоловіком сталося нещастя. Вона повернулася до Константинополя, де і дізналася про його смерть. Повертатися в Беріт Матрона не стала, а з благословення преподобного Вассіана вирішила заснувати нову обитель, куди і переїхали послушниці монастиря з Беріту. Прожила свята до 100 років.
Традиції та обряди
Мотрони зимові припускають виконання наступних традицій — приготування відварів з коріння і дарування речей незаможним.
У цей день передбачали погоду. Якщо на гілках з’явився іній — потрібно чекати морозів, а поява туманів передбачала швидку відлигу. Якщо гуси вийшли на лід водойми, то чекали потепління. А якщо небо було затягнуте хмарами, і йшов сніг, травень наступного року передбачали дощовим. Можна було в цей день дізнатися урожай на майбутній рік: дощ віщував хорошу пшеницю, а іній — овес.
Прийнято було на Мотрону заварювати зібраний влітку і восени трав’яний збір. Робили з нього настоянки, відвари, проводили їх огляд.
Намагалися в день Мотрони позбутися старих речей, які віддавали незаможним і бездомним. Вважалося, що кожна непотрібна річ забруднює енергетику будинку, що призводить до частих невдач і хвороб.
У цей час відбувалася підготовка до Пилипівок. Жінки готували квас, випікали пісні коржі, з яких сушилися сухарі. Перевірялися льохи, знищувалися зіпсовані овочі і фрукти, оглядалися соління і варення. Небажано на Мотрону вживати алкоголь, бо вважалося, що людина не зможе дійти до хати і замерзне.
Прикмети
Існує безліч народних прикмет на цей день. Наприклад, якщо:
- Небо в хмарах і йде сніг — травень буде непогожим;
- На гілках іній — чекай морозу;
- Гуси ходять по льоду — буде відлига;
- Дощ на Мотрону — вродить пшениця;
- Вечірнє потепління після денного морозу віщувало тривалу холоднечу.
