Микола літній — свято, яке шанується християнською і католицькою церквою. Воно пов’язане з подією, коли мощі святого були перенесені в Італію. У православних він є захисником молодих пар, маленьких дітей, моряків, невинних людей. Зараз, практично в кожному храмі і церкві можна підійти до ікони святого і попросити про щось важливе, інформує Ukr.Media.
Історія свята
Свято традиційно відзначають навесні, 22 травня. Торжество має велику кількість назв. Найбільш відомі — Микола на тепло, Микола Чудотворець, Св. Миколай.
З давніх часів люди вважали, що в цей день весна остаточно передавала свої володіння літу. Дні стають спекотними, сонце починає обпалювати. Це свято користувалося великою повагою на Русі і вважалося значущим для православних. Жителі сіл на честь Миколи літнього придумували молитви, які передавалися з покоління в покоління, стаючи традицією. Люди в своїх молитвах просили Миколу про те ж, що і Господа. Однак церква не схвалювала звернень до Миколи як до Бога.
Почитати пам’ять Миколи літнього почали в XI столітті після безлічі років від виникнення православної церкви.
Греки не вважали це свято особливим. Цей день був для них пам’яттю про втрату святих мощей Миколи. З самого початку пам’ять про нього шанували лише італійці, так як в Італію були перевезені мощі Чудотворця.
Жителі інших країн акцентували свою увагу на місцеві святині і не розглядали це свято як торжество.
Згідно з його життєписом, народився він в багатій християнській родині, на землях Туреччини в III столітті. З малих років дитину привчали до православ’я, вчили молитвам, водили на Літургії. Ставши дорослим, він повністю пішов у релігію, тримав піст. Незабаром Микола став священиком і вчителем для віруючих. Він вчив їх молитвам, допомагав, коли його про це просили. Юнак був відкритим і щедрим, роздав біднякам та інвалідам багатий спадок, який він успадкував від батьків. За короткий термін Микола заслужив визнання і любов віруючих людей.
Зі священика він перейшов в паломники. Він побував у всіх місцях, де згідно зі Святим Писанням, ступала нога Господа. Через деякий час його проголосили архієпископом в місті Миру (зараз провінція Анталії). Його вважали борцем з язичництвом. Святитель Миколай створив чудеса, серед яких:
- Порятунок міста, в якому він жив від голоду, полону, смерті.
- Порятунок моряків під час сильного шторму.
- Воскресив матроса, який розбився при падінні з щогли.
- Врятував від загибелі невинно засуджених.
Він прожив довге життя, помер в 342 році. Після смерті його тіло стало відразу мироточити. Люди, дізнавшись про це, почали стягуватися в місто миру, просячи про позбавлення від життєвих негараздів і хвороб. Мощі святителі зберігали в храмі міста Міра, в спеціальному раку. Але, побоюючись знищення мощей, італійські купці викрали раку і перевезли її до Італії (в 1087 році). Відтоді мощі зберігаються в італійському містечку Барі. Це стало справжнім великим святом для жителів Барі, а потім і всієї Італії.
З XI століття святого почали зображувати на фресках багатьох церков.
Традиції та обряди
Традиційно в цей день в храмах проходять богослужіння. Парафіяни церков, віруючі люди читають молитви, звернені до Святого. Християни часто звертаються до 40-денної молитви, яка може допомогти змінити долю. Прийнято вважати, що якщо протягом 40 днів звертатися до Миколи Чудотворця, то можна кардинально поміняти своє життя:
- Хворі зможуть зцілитися.
- Бідні стануть багатими.
- Самотні люди зустрінуть своїх других половинок.
- Безробітні люди знайдуть хорошу роботу.
Але, молитися потрібно правильно:
- Під час богослужінь заборонено звертатися до святого. Це найкраще зробити поза храмом, бажано у себе вдома, на самоті.
- При читанні молитви слід користуватися тільки канонічним текстом.
- 40 днів поспіль слід звертатися до святого, говорити на його адресу слова подяки.
- Про свої прохання і бажання можна просити святого тоді, коли буде прочитана молитва.
Після візиту до церкви, бажано відправитися в лазню і ретельно помитися, надіти нове або просто чисту білизну. Верхній одяг повинен бути чистим, охайним, випрасуваним. Хлопці одягали лляні світлі штани, сорочки, пов’язували атласні пояси, а дівчата — сарафани.
Також, за традицією 22 травня:
- Надавали допомогу нужденним людям. Ділилися грошима і їжею.
- Жінки з самого ранку повинні братися за прибирання двору, будинку, надвірних будівель.
- Накриття святкового столу. Улюбленими стравами були: оладки, саламат на вершковому маслі або сметані, суп з домашньої локшини.
- Свято з нетерпінням чекають дітки. Святий дарував бідним дітям подарунки, але, потім це стало традицією для всіх дітей. Книга — гідний і корисний подарунок. Не обходилося і без солодощів та іграшок. Презенти клали під подушку дитини або наповнювали шкарпетки, які розвішували над грубкою або каміном. Саме тому Миколу порівнюють з Санта Клаусом.
- Домашніх тварин і худобу годували смачною їжею, довго вигулювали.
Важливо провести це свято правильно, в сімейній обстановці, тоді Микола літній зможе стати сімейним покровителем, виконати всі ваші бажання!
Прикмети
Цей день має свої прикмети та обряди.
- Йде дощ, значить, літо буде врожайним, а весь рік буде щасливим.
- Гарна погода — тепле літо.
- Якщо стоїть суха і вітряна погода з травня по червень — чекайте врожаю.
- Високо літають птахи — до сонячної і ясної погоди.
- Птахи літають низько — буде дощ.
- Якщо в цей період чутно гучне квакання жаб — багатий урожай: овочі, фрукти, злаки.
- Закрилася кульбаба — до негоди!
- Протягом року, влаштовують ритуальні обіди на честь Миколи літнього, щоб захистити себе і близьких від нещасть. Але, спочатку потрібно нагодувати всіх нужденних.
- Важливо більше приділяти увагу домочадцям і друзям.
- Дозволялося гуляти допізна навіть найменшим діткам. Вірили, що ніхто в цей день не зможе образити, викрасти їх.
