25 листопада православні християни традиційно віддають повагу святому Іоанну Олександрійському, благородному і праведному старцю, який поклав своє життя на благо інших людей. Кожен його день був розписаний по годинах, щоб зуміти допомогти всім. Говорили, що двічі на тиждень він роздавав подаяння бідним, три дні перебував у лікарні і надавав посильну допомогу зневіреним, а решту часу молився Господу і відгукувався на прохання кожного, не залишаючи ні хвилини для себе, інформує Ukr.Media.
Історична довідка
Іван народився в 6 столітті в місті Аматус (Аматунта) на Кіпрі в родині небагатого садівника. Він досить рано одружився на скромній покірній жінці, і майже відразу дружина народила йому дітей. З волі Всевишнього дружина і діти померли, не витримавши гніту втрати Іван повністю зрікається мирських благ, вважаючи за краще аскетизм, праведне життя і віросповідання. Прийнявши чернечий постриг і взявши нове ім’я — Іоанн, — він лікує нужденних, допомагає бідним і багато часу проводить в молитвах. Офіційно чоловік не був ні ченцем, ні читцем свещеносцем, але це не завадило йому зайняти пост Олександрійського Патріарха в 610 році. Примітно, що на цю посаду він був обраний голосом народу. Відразу після цього він вирішує попрощатися з минулим життям і ділить все нажите між 7 тисячами нужденними бідняками. Іоанн ніколи не відмовляв тим, хто просив, — він надавав дах і нічліг, давав їжу, лікував від хвороб духу і тіла, викуповував за свої гроші бранців. Патріарх не приймав євтихіанство, яке стверджує єдиноначальність Бога і відкидає його олюднення в Ісусі, вважаючи цю доктрину єрессю і всіляко намагаючись її викорінити.
Смерть Івана Милостивого була безболісною. Коли на Олександрію в 619 році за наказом правителів напали війська персів, мешканці міста в страху розбіглися, залишивши свою територію на розтерзання. Тоді проповідник негайно попрямував до Константинополя, сподіваючись знайти там підтримку і допомогу в захисті. Не витримавши напруги святий вмирає прямо в дорозі, неподалік рідного Аматуса.
Кажуть, навіть після смерті мощі старця творили чудеса і лікували людей. До 13 століття останки перебували в Константинополі, а потім були транспортовані до Венеції. Інші його частини за відомостями різних джерел знаходяться в грецьких монастирях на Афоні, а так само в Будапешті.
У сані архієрея Іоанн був пізніше зарахований православною церквою до лику святих.
Традиції свята
На Івана Милостивого господині моляться про долю своїх дітей, просячи кращої. У цей період завершується сезон весіль, тому останні щасливці догулюють торжество, вихваляючи святого, а іншим доводиться чекати до початку Різдвяного тижня.
Не обходилося і без прикмет. Простолюдини вірили, що вогонь в печі тріщить до лютих морозів, сніговий покрив в цей день говорить про пізню весну, а дощова погода — до швидкого тепла.
