26 серпня вшановується пам’ять єпископа Воронезького Тихона, в цей день віддав Богу душу. Праведник пройшов важкий шлях від злиднів до добробуту, навчався і викладав в одній з кращих духовний освітніх установ, і в кінцевому підсумку присягнув аскетизму. Після себе християнин залишив безліч релігійних творів морального і догматичного характеру, що збереглися і дійшли до нас, інформує Ukr.Media.
У народі свято отримало назву Тихон Страсний, як злиття на честь Страсної ікони Богоматері і самого Задонського служителя.
Історія житія святого
Тихон (Тимофій Кирилов) народився в 18 столітті в невеликому селі Короцко Новгородської області. Сам він походив з бідної сім’ї православного служителя Савелія Кирилова. Хлопчик втратив батька в ранньому віці, і його сім’я залишилася без засобів до існування. Крім нього у матері Домінікії було ще 3 брати і 2 сестри. Тільки старший і середній брати були дієздатні і перебували на службі, інших утримувала мати, тягнучи жебрацьке існування.
У чотирнадцятирічному віці юнака віддали на навчання в Новгородське духовне училище, де він отримав прізвище Соколов. Перші 2 роки навчання повністю оплачував старший з братів, службовець при храмі. Потім Тимофій за хороші здібності і чинну поведінку був переведений на бюджетне відділення, де так само безкоштовно отримував окріп і свій хліб. Навчання тривало 26 років. Вчителів у закладі не вистачало, бо дисципліни вивчали не паралельно, а послідовно. По закінченню духовної семінарії чоловік став викладати богослов’я і грецьку мову на кафедрі риторики.
У 34 роки викладач прийняв постриг і подався в чернецтво з присвоєнням нового імені — Тихон. Ще через рік за особливі заслуги в духовенстві він отримав сан архімандрита Успенського Желтікового чоловічого монастиря, а потім і Тверського Успенського храму з підвищенням на посаді до ректора семінарії. У 1761 році Тихон був поставлений на пост єпископа Корельської і Орешської єпархії, виконуючого обов’язки керуючого Варлаамо-Хутинським жіночим храмом. За час служби праведник повністю реорганізував єпархію, прийняв на себе обов’язок духовної просвіти народу, підвищував загальний рівень освіти, проповідував і викривав єретиків. Він особисто був присутній на заняттях поряд з викладачами та студентами для удосконалення системи і підняття статусу Воронезького семінарія.
Насичене життя і різні труднощі підірвали здоров’я священнослужителя. Він став все більше прагнути до усамітнення і спокою, і врешті-решт подав імператриці прохання про звільнення від управління єпархіальною одиницею. По задоволенню вимоги йому навіть стали виплачувати пенсію за гідну багаторічну працю. Після цього він переселився в Задонський монастир, де вирішив провести залишок своїх днів. Тихон роздав наявне майно нужденним і бідним, залишивши собі найнеобхідніше. Не всі віруючі змогли прийняти такі зміни в долі праведника — одні засуджували в обличчя, інші шепотіли невтішні слова в слід. Але святий смиренно переносив всі складнощі, звертаючи молитви до Господа і дякуючи йому за ще один прожитий день. Не доживши всього рік до 60-річчя він помер без всяких фізичних мук.
Традиції святкування дати
У народі Тихон Страсний вважався захисником від зневіри, депресії і біснування. У цей день не можна було лінуватися і опускати руки. Народне свято проводили в наведенні порядку вдома, у дворі, провітрювали сараї і льохи перед укладанням зібраного врожаю. Чоловіки відправлялися стежити за господарством — лагодили дах і похилений паркан, лагодили інвентар.
Крім цього традиційно обкурювали будинок на добробут, відганяючи таким чином нечисту силу. По периметру будову обходили з сімейною іконою в руках, потім зупинялися в сінях, де читали головну змову від поганого слова і справи.
