4 листопада – День Казанської Богоматері: історія, традиції та прикмети свята. Щоб зустріти гідного кавалера сьогодні потрібно сходити в церкву і поставити дві свічки біля ікони Божої Матері.

Святкові дні в православному календарі часто пов’язані зі знаменними історичними датами. Це відноситься і до Казанської Богоматері, яку відзначають в народі 4 листопада, інформує Ukr.Media.

Походження свята

У цей день прославляється чудотворна Казанська ікона Богородиці, образ, якому дякують за позбавлення руської землі від поляків. Пов’язано це зі смутним часом, коли Москву захопили іноземці, грабували храми, поглумилися над православною вірою. Перше народне ополчення, скликане Патріархом всієї Русі Єрмогеном, було розгромлено. Патріарха відправили в ув’язнення, де він в молитвах просив у Божої Матері допомоги і захисту.

Вдруге ополченців очолив князь Пожарський. Напередодні головної битви православні три доби провели в посту і посиленій молитві. 22 жовтня 1612 року ворога вдалося вигнати. Ополченці пройшли по місту з іконою Божої Матері Казанської, посланої для захисту і заступництва.

Люди були впевнені, що образ Богородиці допоміг позбавленню від чужоземних ворогів. Ікона знайшла особливе загальне шанування. Відомо, що у неї просив допомоги в молитвах легендарний М. Кутузов під час війни з Наполеоном, а перша перемога трапилася у свято Казанської Божої Матері. Допомагала ікона і в роки Великої Вітчизняної війни.

Прикмети і традиції

У народі ця дата вважалася дуже важливою, символізувала поворот від осені до зими, яка вже стояла на порозі. Казанська Осіння була улюбленим святом. До холодів закінчували всі польові, будівельні роботи. Мужики поверталися з заробітків з подарунками і грошима. До цього терміну потрібно було розрахуватися з працівниками і відпустити їх додому, де їх чекали столи святкових частувань з брагою і пивом.

У цей день здійснювали обряд по збереженню зимових запасів: підпалювали ялівець, димом обкурювали сховище. Перед сходом сонця збирали росу, що вважалася чудодійною. Її використовували для лікування очей і шкірних хвороб. Виїжджати далеко побоювалися, дощ з ранку міг обернутися заметами ввечері. Якщо не було дощу, то очікували важкий рік. Багатий урожай віщував сувору зиму.

  3 березня – день Ярила Вівсяника - Бога весняного сонця:обряди, традиції та прикмети

У народі свято називали “Бабина заступниця”. Вважалося, що на нього добре грати весілля, все життя буде щастя. Дівчині, якій не щастило з нареченими, потрібно було знайти березовий лист, покритий інеєм, і заглянути в нього ніби в дзеркало. Тоді вона ставала привабливою для молодих хлопців. Після свята у свої права вступала зима.