Здається, у конкурсі Каннського фестивалю визначився фаворит. Точніше фаворитка. Принаймні наразі за тривалістю овацій. Це іспаномовний мюзикл Жака Одіяра «Емілія Перес».
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1585856 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1585856{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Адвокатку Ріта (Зої Салдана) найняв лідер картелю Манітас (Карла Софія Гаскон) для того, аби вона допомогла б йому змінити стать. Одночасно Ріта має заховати дружину Манітаса (Селена Гомес) у безпечному місці. У тілі Емілії бандит стає благодійником, та займається пошуком зниклих безвісти, насправді убитих картелями.
Жак Одіяр (фото Катерини Сліпченко)
На прем’єрі публіка плескала так завзято, що Селена Гомес навіть розплакалась. Загалом картина отримала схвальні відгуки критиків та найвищий бал у неформальному рейтингу журналістів.
Жак Одіяр, відомий соціальним кіно, отримав Гран-прі журі за «Пророка» і «Золоту пальмову гілку» за «Діпана».
Карла Софія Гаскон (фото Катерини Сліпченко)
Цього разу він не відмовляється від тем гострих та болючих, адже на «Емілію Перес» його надихнула реальна історія про сотні зниклих безвісти у Мексиці людей. Проте цього разу він «одягає» їх у форму, якій міг би позаздрити навіть Альмодовар. І цією формою фільм просто зачаровує. Мюзикл (Одіяр називає свій фільм оперою у чотирьох діях), написали Клеман Дюколь та Камій, за лібрето відповідав сам Одіяр.
У підсумку маємо абсолютно божевільний мікс: мюзикл іспанською мовою про мексиканського наркобарона, який вирішив змінити стать, за участю зірки Disney Селени Гомес у ролі дружини гангстера.
Такий мікс мав би бути приречений на провал, проте став тріумфом. Одіяр зумів скласти усі складові проекту майстерно та гармонійно. Він зберігає і драматичну напругу, і блискучу музичну партитуру, його герої смішні, трагічні та небезпечні.
Фільм ексцентричний та динамічний. Він примудряється зробити такий штучний жанр як мюзикл органічним.
Усе на місці, усі співають та танцюють, а вогні Мехіко перетворюються на вогники на капелюхах маріачі. Все просто бездоганно. Хоча критики картини вважають, що надто легко перетворився герой/героїня з безжального вбивці на громадську активістку. І що злочини все більше стають у кіно не застереженням та аналізом, а розвагою. Думка слушна. Бачимо таку тенденцію і у Лантімоса, і у інших режисерів конкурсу.
Проте, хоча до завершення фестивалю залишається ще майже тиждень, вже зараз можна сказати, що «Емілія Перес» впевнено претендує на «Золоту пальмову гілку». І якщо так станеться, вона стане другою у кар’єрі Одіяра.
Також фільм привів на червонуд доріжку чимало зірок у вбранні модного дому Saint Laurent. Це не дивно, адже «Емілія Перес» стала одним з трьох проектів, представлених у Каннах. Відносно новий підрозділ французького бренду, створений для виробництва фільмів знакових режисерів, цьогоріч представить на фестивалі також «Плащаницею» (The Shrouds) Девіда Кроненберга та «Партенопою» (Partenope) Паоло Соррентіно. Saint Laurent створив костюми для всіх фільмів. Два з них ще попереду.
