У галереї “Дукат” відбудеться відкриття виставки “Карта пам’яті” у четвер, 19 серпня.
Виставка почнеться о 19:00, галерея знаходиться за адресою Володимирська, 5. Там представлять ескізи пам’яток українського монументального мистецтва 1960–1980-х років, які були знищено або частково втрачено впродовж кількох останніх десятиліть.
Серед авторів — знакові художники епохи: Алла Горська, Опанас Заливаха, Валерій Ламах, Ада Рибачук і Володимир Мельніченко, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Федір Тетянич та інші. Більшість із експонованих робіт будуть вперше демонструватися публічно.
Монументалістика, підйом якої асоціюють з хрущовською відлигою, відігравала роль комунікатора ідеології та водночас була простором, де художники могли експериментувати з матеріалами, техніками, засобами виразності. Ширший за «єдиний творчий метод», цей простір існував у межах мистецтва-в-умовах-тоталітарного-режиму.
У 1964 році Алла Горська, Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина Севрук і Галина Зубченко виконали ескізи та попередній варіант вітража «Шевченко. Мати» для фойє червоного корпусу Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. «Ідеологічно ворожий» витвір мистецтва знищили відразу після монтажу.
1982 року дві тисячі квадратних метрів горельєфів Стіни Пам’яті на Байковій горі було замуровано в бетон через невідповідність принципам соціалістичного реалізму. На той час автори Ада Рибачук і Володимир Мельніченко працювали над реалізацією свого проєкту тринадцятий рік.
Згадаємо й розписи Бориса Плаксія на стінах кафе «Хрещатий Яр», бетонну композицію «Дерево життя» Галини Севрук та інші частки безцінного монументального спадку, що їх позбулися радянські ідеологи. Утім, і в наші дні регулярно з’являються новини про руйнацію творів монументально-декоративного мистецтва, часто разом із архітектурними спорудами, для яких вони створювалися.
Скульптурна композиція «Дніпровські хвилі» Ернеста Коткова у Дніпрі, мозаїчне панно Валерія Ламаха на будівлі спорткомплексу «Текстильник» у Тернополі; у Києві — керамічний рель’єф «Краків’яни і гуралі» у колишньому кінотеатрі «Краків» (художники Леонід, Олексій та Едуард Капітани), унікальне оформлення та розписи за мотивами народного мистецтва в ресторані «Дубки», керамічне панно Галини Севрук «Місто на семи горбах» у готелі «Турист».
Не захищені законодавством, такі об’єкти нищаться через приватні інтереси бізнесу чи бажання утеплити фасад. За іронією долі, півстоліття тому ці твори люто критикувалися через невідповідність соцреалістичним канонам. Сьогодні ж вони стигматизуються як «радянські», що не сприяє усвідомленню необхідності їхнього збереження.
Це історія про соціальну амнезію, колективну неспроможність працювати зі своєю спадщиною та відтворення історичних сценаріїв: сьогодення наслідує практики СРСР щодо пам’яток історії. Виставка у галереї «Дукат» — спроба розпочати шлях до віднайдення пам’яті. Адже наше теперішнє, на яке вплинуло наше минуле, впливає на наше майбутнє.
