35 років тому на міжнародному кінофестивалі в Данії перше місце зайняв радянський мультфільм “Жив-був пес”, створений за рік до цього. А в 2012 році на Суздальському фестивалі анімаційного кіно цей мультфільм визнали найкращим за останні 100 років, інформує Ukr.Media.
На ньому виросло не одне покоління дітей, а фрази Пса і Вовка давно стали крилатими. Багато цікавих моментів залишилося за кадром: глядачі навряд чи знають про те, що в першій версії мультфільму вовк виглядав зовсім по-іншому, а назву не пропустила цензура.
Казку “Сірко” майбутній мультиплікатор Едуард Назаров прочитав ще в дитинстві, а через 30 років вона знову потрапила йому в руки. Тоді він був художником-постановником на Всесоюзній анімаційній студії “Союзмультфільм”. Пізніше він розповідав:
“На перший погляд, казка зовсім непримітна. Вона взагалі коротенька, всього 15 рядків. Але там всього один вислів був: “Щас заспіваю!”. І ось якось мене зачепило це. Став міркувати, яке життя було у вовка, яке у пса, коли вони були молоді… Ну і так поступово-поступово розгорнулися події”.
Процес підготовки був дуже серйозним і тривалим. У 1970 роки Назаров часто гостював у свого армійського друга в маленькому містечку Цюрупинську в Херсонській області, який тоді нагадував велике село. За словами режисера “настрій і запах”, які створили неповторну атмосферу в мультфільмі, прийшли саме звідти. А щоб створити замальовки одягу, домашнього начиння, посуду та інших важливих дрібниць, Назаров відправився в етнографічні музеї, у тому числі бував і в знаменитому Пирогово.
Завершальним штрихом у створенні атмосфери та колориту українського села стала музика, яку режисер роздобув в Інституті фольклору та етнографії Академії наук УРСР. Співробітники подарували Назарову магнітофонну котушку із записами українських пісень, зібраних етнографами в селах. Пісню “Ой там, на горі”, що прозвучала в мультфільмі, напевно, пам’ятають всі. Але мало хто знає про те, що вона звучить у виконанні фольклорного колективу “Древо”. При цьому його учасники навіть не підозрювали про те, що цю пісню вибрали для мультфільму, і що незабаром їхні голоси почує весь Союз.
Одна з учасниць колективу “Древо” Надія Роздабара розповідала:
“Ще в 1958 році до нас з Київської консерваторії приїхав збирач фольклору Володимир Матвієнко. Ми зібралися в місцевому клубі молодими сім’ями: я з чоловіком Федором, Загорульки, Малишенки. Під керівництвом Галини Попко заспівали кілька пісень. Матвієнко заслухався, а через два роки знову до нас прикотив. Ось з того моменту ми офіційно почали виступати колективом”.
У 1982 році вони записали 24 пісні на студії звукозапису “Мелодія”, і в тому ж році вийшов мультфільм “Жив-був пес”, в якому прозвучала ця композиція, яка стала для учасників музичного колективу повною несподіванкою.
Спочатку хронометраж мультфільму був 15 хвилин. Однак матеріал довелося скорочувати — через розбіжності з керівником студії “Союзмультфільм” режисерові довелося вирізати кілька сцен:
“Я хотів, щоб була виразно розказана історія, але в підсумку деякі речі вийшли скоромовкою. Наприклад, сцену, де вовк з псом сидять на горі і виють на місяць, хотілося б зробити довшою. Загалом, чисто психологічно багато речей можна було подовжити”.
Змінити довелося і первісну назву мультфільму — “Собаче життя”. Керівництву воно здалося занадто підозрілим — на що це автор натякає?
Змінювати довелося і зовнішній вигляд Вовка. Спочатку планувалося, що його буде озвучувати відомий актор Михайло Ульянов, проте він на той момент був зайнятий на зйомках і відмовився. Тоді запросили Армена Джигарханяна, але тут виявилося, що зовнішній вигляд персонажа дисгармонує з його голосом. І Вовка довелося терміново перемальовувати.
Зрештою Вовк вийшов настільки схожим на Джигарханяна, що Назаров навіть почав переживати:
“Коли Джигарханян вперше увійшов в тон-ательє, на роялі були розкладені ескізи головних персонажів. Я бачу сутулого Армена Борисовича — ну справжній горбатий з “Місце зустрічі змінити не можна”! Він наблизився до рояля і подивився на того ж, намальованого мною, вовка. Я подумав, що Джигарханян зараз образиться і вб’є мене. Але він подивився і прохрипів: а що, нічого. Хороший вовк! Будемо працювати!”.
Пса озвучував Георгій Бурков, який після цього знову працював разом з Джигарханяном на озвучуванні мультфільму “Пригоди порося Фунтика”.
Прем’єра мультфільму в 1982 році викликала справжній фурор. А через рік його оцінили в Данії, Польщі, Югославії та Австралії. “Жив — був пес” досі не втрачає своєї популярності ні у дітей, ні у дорослих. Коли режисерові поставили питання про те, в чому він бачить секрет такої популярності мультфільму, він відповів:
“Кіно для себе — це безумство. Для себе краще пишіть картини або спілкуйтеся за допомогою комп’ютера. А, роблячи кіно, ви повинні думати про те, щоб глядач не заснув на вашому фільмі”.
