Фільм «Марті Супрім. Геній комбінацій» заснований на реальній історії гравця в настільний теніс Марті Рейсмана, який в 1950-х роках двічі став чемпіоном США та суттєво змінив стиль гри. Головну роль виконав Тімоті Шаламе. Стрічка отримала дев’ять номінацій на премію «Оскар». Зокрема у категоріях «Найкращий фільм» і «Найкраща робота художника-постановника». У команді художнього департаменту стрічки був і Мирослав Дузінкевич – український художник та художник-декоратор, який з 2019 року живе та працює у США.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1630246 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1630246{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { display: flex; align-items: center; aspect-ratio: 1/0.93; } }
Українець Мирослав Дузінкевич – випускник Київського державного художнього ліцею імені Тараса Шевченка (тоді – Республіканська художня школа), який паралельно з живописом, участю в художніх виставках та благодійних подіях розвиває кар’єру в американській кіноіндустрії. Щоб працювати у кіно, Мирослав мусив пройти складну процедуру відбору та екзаменування та стати одним з кількох українців серед членів профспілкової гільдії United Scenic Artists (також відому як Local USA 829). Це створене ще в 1897 році об’єднання дизайнерів, художників і ремісників, що працюють у кіно, телебаченні, театрі та суміжних індустріях. Це дозволило йому доєднатися до команди художників, яка працювала в проєктах «Сирени», «Боб Ділан: Цілковитий незнайомець» та «Марті Супрім. Геній комбінацій».
Мирослав Дузінкевич
Розповідаючи про роботу над «Марті Супрім», Дузінкевич пояснює, що художники-декоратори в кіно – це команда, яка створює світ фільму, яким його бачать режисер та художник-постановник: від фактур і поверхонь до предметів та деталей, які глядач майже не фіксує свідомо, але які визначають правдоподібність кадру.
«Коли ще ми закінчували серіал «Сирени», голова нашої команди каже: “Взяв для нас дуже класний фільм. Треба буде відтворювати 50-ті роки ХХ століття, і у нас буде дуже багато творчої роботи”. Насправді, так і було. Наприклад, було багато вивісок, позначок, кожну треба створити вручну в стилі 50-х. Мені дуже знадобилися мої навички каліграфії, які я отримав в українській художній школі, дякую викладачам. А потім треба додати “aging”, тобто зробити так, щоб глядач повірив, що ця вивіска висить тут дуже багато років під дощем і вітром, а не була створена мною два дні тому. Все, що ви бачите у фільмі, було виготовлено спеціально для фільму», – згадує Дузінкевич.
За словами художника, майже всі декорації починаються з деревини: фанери, щитів і конструкцій, які збирають столяри, і які потім команда декораторів перетворює на «камінь», «цеглу», «бетон» або «старий метал».
Одна з найпомітніших для глядача сцен, де присутня робота Дузінкевича, – турнір із пінг-понгу. За словами Мирослава, саме він виготовляв усі столи для цієї сцени – приблизно три десятки.
Говорячи про організацію художнього департаменту, Дузінкевич виділяє номінованого на «Оскар» продакшн-дизайнера 80-річного Джека Фіска.
Три десятки столів для сцени турніру (фото з архіву художника).
«Якщо подивитися на його фільмографію, то можна побачити всіх найкрутіші фільми останніх десятиліть – від «Малхолланд-драйву» до «Вбивць квіткової повні». Він один з найкращих у своїй професії, але неймовірно скромна та уважна людина. Він вже не працює руками, він створює задум світу, який ми відтворюємо. Це томи і томи креслень, схем, нарисів. Але його практичний досвід неймовірний, тому він прекрасно розуміє, як кожне його креслення має бути втілене», – розповідає художник.
Дузінкевич окремо згадує приклад зі штучною цеглою: «Я намагався відтворити цегляну поверхню на листі фанери й ніяк не міг домогтися потрібного ефекту. Джек каже: “Спробуй додати тирсу”. І магія спрацювала –тепер ви знаєте, що цегляні стіни в цьому фільмі – це шар деревини, нанесений на деревину».
Мирослав також згадує головну зірку фільму Тімоті Шаламе: «Після успіху “Боба Ділана” він долучився вже не просто як актор, а як продюсер. І, наскільки я бачу, це дуже талановитий, молодий, амбітний, впевнений в собі професіонал. Це вже третя акторська номінація на “Оскар” для нього. І я дуже вболіватиму за нього, він заслужив цю нагороду».
Після роботи в американських кіно та серіалах, каже Мирослав, змінилася і його «оптика» глядача: під час перегляду фільмів він звертає увагу на рішення художників: матеріали, фактури, предмети.
Приклад роботи з фактурою (фото з архіву художника)
«Цікаво, що я дивився ту ж “Матрицю” та думав, ну де там робота художника, все ж комп’ютерне. Але тепер я розумію, що там все теж було створено руками, навіть оця повністю біла кімната, де розмовляють Нео та Морфеус — це теж фанера», – говорить він.
Мирослав Дузінкевич розглядає роботу в кіно як постійний розвиток й не виключає співпраці з українськими проєктами.
«Робота в кіно виснажує, але вона неймовірно цікава. Коли ми починали роботу над “Марті Супрім”, це був черговий великий проєкт, ще один фільм з Тімоті Шаламе після “Боба Ділана”, і ми просто робили це якнайкраще. Вже потім, коли дізнаєшся, що твою роботу твої ж колеги обрали серед найкращих в цьому році, приходить усвідомлення, який насправді класний фільм у нас вийшов».
Не встигли подивитися фільм у кінотеатрі? Не біда! Зі SWEET.TV прем’єри приходять до кожного додому. Насолоджуйтеся найсвіжішими кіноновинками на улюбленому дивані абсолютно легально та в найкрутішому дубляжі разом з онлайн-кінотеатром SWEET.TV.
Довідка: Мирослав Дузінкевич (народився 22 серпня 1976 року в с. Грушка, Івано-Франківщина) є мультидисциплінарним художником. Його практика охоплює станковий і монументальний живопис, сценографію та художнє оформлення сцени та простору для театру, кіно та подій (scenic art), декоративно-прикладне мистецтво, інтер’єрний художній дизайн, а також авторські техніки імітації матеріалів (камінь, бетон, мармур, метал) і експериментальну роботу з фактурою та простором.
Навчався у Державній художній середній школі ім. Тараса Шевченка в Києві та закінчив НАОМА (факультет живопису, 2002). У 2007–2019 роках працював на кіностудії ім. Олександра Довженка та в Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка. Переїхав до США у 2019 році, поєднує живопис з роботою у сфері кіно та телебачення. Його роботи представлені в приватних і публічних колекціях; має відзнаки New York Realism (2020) і конкурсу My America.
