Провідний німецький часопис про класичну музику Crescendo опублікував на першій шпальті статтю про пристрасті навколо скульптури Франца Ксавера Моцарта у Львові. Оглядач Crescendo Алекс Брюґґеманн висловлює стурбованість ініціативою деяких львів’ян демонтувати пам’ятник і підтримує диригентку Оксану Линів у її намірах відстояти цей мистецький твір.
«Вчора отримав повідомлення від диригентки Оксани Линів. Роками вона опікується спадщиною Франца Ксавера Моцарта, сина Вольфганга Амадея Моцарта, який майже 30 років жив у домі родини Бароні-Кавалькабо в нині українському місті Львові, а також працював там як піаніст і композитор. На відкриття свого “фестивалю Моцарта” Линів замовила скульптуру Франца Ксавера Моцарта у митця Себастьяна Швайкерта (учня Альфреда Грдлічки). У ній син Моцарта зображений з завеликою перукою батька та ще й на двох лівих ногах. Проти скульптури наразі відбуваються протести: стверджують, що вона занадто модерна, псує громадський міський пейзаж, а такі твори мистецтва більше пасують до “закритих просторів”».
@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1530792 {
padding-bottom: 56.21%;
z-index: 9;
}
.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1530792{
margin: 0!important;
}
}
Автор допису нарікає, що ініціативна група противників пам’ятника організувала петицію проти нього і «агресивно воює з Оксаною Линів». Тим часом, як сама диригентка намагається «через свою прихильність до Франца Ксавера Моцарта утвердити міжнародне значення мистецтва, заявляючи, особливо в часи зростання націоналізму, що існує таке поняття, як “європейський дух”, спільне розуміння співчуття та гуманізму».
Алекс Брюґґеманн зазначає: «Скульптура Швайкерта — це не афронт, а стимул для роздумів про тягар мистецтва, ознака дуже людського у шляхетному й прекрасному. І саме тому скульптура настільки важлива в міському пейзажі навіть через 230 років після народження сина Моцарта, і не тільки у Львові: роздратування, підштовхування до роздумів, класика не як шпалери, а як всюдисущий виклик».
Оксана Линів наразі має намір поборотися за скульптуру у Львівській міській раді, депутати якої мають найближчим часом розглянути петицію про демонтаж пам’яника. Як стверджує Брюґґеманн, вона вже отримала підтримку в цьому від нього самого, від Арі Гартога (з бременського музею модерного і сучасного мистецтва Gerhard-Marcks-Haus), скульптора Бернда Альтенштайна і від президента Фонду Моцартеум Йоганнеса Гонзіґа-Ерленбурґа. Оглядач Crescendo також висловив надію, що на захист диригентки в цій справі стануть найближчим часом також інші європейські мас-медіа.
